Свекруха подзвонила чоловіку і oшeлешила звіcткoю. До такого повороту подій, я була геть не готова. Я не знаю як себе потрібно вести. Не знаю, чого очікувати. Розгублена вже три дні

Свекруха подзвонила чоловіку і oшeлешила нас звіcткoю. До такого повороту подій, я була геть не готова. Я не знаю як себе потрібно вести. Не знаю, чого очікувати. Розгублена вже три дні

Ось живеш спокійно своєю сім’єю, тато-мама-двоє діток … нікого не чіпаєш. Тиша, спокій, звичайна сімейна бuтoвуха, про яку ми з чоловіком мріяли, до якої ми з ним прагнули. За матеріалами

І на тобі, як у класика, «До нас їде ревізор. Німа сцена. »І не просто їде, а переїжджає жити. Ось так просто, поставили перед фактом, без обговорень варіантів. А вони були.

Подзвонила свекруха чоловікові, повідомила новинy, що свою квартиру вони продали і купують новий приватний будинок. Все чудово, варто за них порадіти, та ось цей будинок ще будується і робиться в ньому оздоблення, буде зданий, в кращому випадку, до нового року. А ці два з половиною місяці їм потрібно десь перечекати-пережити.

Батькам потрібно допомагати, це святе. Запропонували їм нашу другу квартиру, яку здаємо орендарям. «Мамо, тату, без проблем, мешканцям скажемо з’їхати, живіть, скільки буде потрібно»

Ні, це їх не влаштовує, не хочуть жити після чужих людей, і не хочуть, щоб ми дохід за цю квартиру втрачали.

Ми краще у вас поживемо, з онуками побудемо, рідко їх бачимо. І подивимося як ви насправді живете. А то що не запитаєш, все у вас нормально.

Чудові аргументи! Правда?

У них, крім сина (мого чоловіка), є ще дві старші дочки. Одна з них живе в досить просторому будинку, одна з сином, без чоловіка.

Читайте також:ВОНИ ДРУЖИЛИ КІЛЬКА РОКІВ. ЯК РАПТОМ ТАМАРА ІВАНІВНА ПЕРЕСТАЛА ВИХОДИТИ НА ЗВ’ЯЗОК. МАРІЯ ПЕТРІВНА ПОЇХАЛА ДО НЕЇ ДОДОМУ. ДЗВОНИЛА, СТУКАЛА, АЛЕ НІХТО НЕ ВІДЧИНЯВ. ВОНА ЗНАЙШЛА ДІЛЬНИЧНОГО І ПЕРЕКОНАЛА ЙОГО ВІДКРИТИ КВАРТИРУ, АЛЕ БУЛО ПІЗНО…

Каже, що кликала їх до себе, самотньо їм там удвох, хоч би трохи пожили, веселіше б стало, і за онуком б доглянули, якого так само не часто бачать. Ні, до неї не хочуть, хочуть до нас. Чому хочуть саме до нас? Щоб нам «веселіше» було?

Відмовиш, будуть образи. Батьки. Треба допомагати. Діватися нікуди, приїжджайте, живіть, будемо раді.

Тільки от радості я не відчуваю. Я ніколи не жила зі свекрами. Навіть ніколи самі не залишалися у них ночувати. Я не знаю як це буде.

Я не знаю як себе потрібно вести. Не знаю, чого очікувати. Розгублена вже три дні. А переїжджають вони вже післязавтра…