Вони дружили кілька років. Як раптом Тамара Іванівна перестала виходити на зв’язок. Марія Петрівна поїхала до неї додому. Дзвонила, стукала, але ніхто не відчиняв. Вона знайшла дільничного і переконала його відкрити квартиру, але було пізно…
Марія Петрівна, жінка за п’ятдесят, працювала закрійником в ательє. Отримувала невелику зарплату і жила зі своїм чоловіком в маленькій кімнаті в гуртожитку. За матеріалами
Своєї квартири у неї ніколи не було. Дітей у них з чоловіком теж не було. Чоловік працював простим водієм і теж багато не заробляв.
Останні роки Марія Петрівна здружилася з однією літньої клієнткою їх ательє. Вони, що називається, знайшли один одного.
Тамара Іванівна, так звали клієнтку, їй скаржилася на своє самотнє життя, а Марія Петрівна ділилася своїми численними проблемами.
То у чоловіка знову роботи немає, то з гуртожитку виселити хочуть. Власники гуртожитку постійно змінювалися, і нові господарі встановлювали свої порядки.
Тамара Іванівна стала запрошувати Марію Петрівну до себе в гості і на свою дачу. Там вони їй допомагали й разом відпочивали. Так вони і дружили кілька років.
Як раптом Тамара Іванівна перестала виходити на зв’язок. Марія Петрівна поїхала до неї додому. Дзвонила, стукала, але ніхто не відчиняв. Вона знайшла дільничного і переконала його відкрити квартиру.
Тамара Іванівна була мepтва. Пoмepла вона від сeрцeвого нaпaду. Марія Петрівна зі своїм чоловіком пoхoвали подругу і несподівано дізналися, що вона залишила заповіт, в якому заповідала їм свою двокімнатну квартиру.
Горе втрати подруги, змінилося на радість здобуття свого житла. Нарешті можна було пожити, як всі люди живуть в окремій квартирі без загальної кухні і загального туaлету.
Вони переїхали в нову квартиру і стали насолоджуватися затишком окремого житла. Але Марія Петрівна знала, що у пoкiйнoї залишилася дача і гараж. Їй захотілося, отримати це майно.
Сама вона претендувати на цю нерухомість не могла. Їй прийшла в голову думка знайти родичів пoкiйнoї. Вона думала, що вони її якось віддячать за це.
Подивившись листи і листівки Тамари Іванівни, вона знайшла кілька адрес і вийшла на молодшу сестру пoкiйнoї, з якою та багато років не спілкувалася. Написала їй лист про cмepть Тамари Іванівни і про залишену спадщину.
Через два тижні сестра Тамари Іванівни відвідала Марію Петрівну, але вона не була налаштована доброзичливо, а навпаки була обурена тим, що чужим людям дісталася квартира її сестри.
Вона забрала всі документи своєї сестри і пішла. Місяця через два Марія Петрівна отримала повістку до суду про визнання заповіту недійсним.
На її біду Тамара Іванівна останні роки відвідувала псuхoневрoлогiчний диcпансер та у її родичів були всі шанси відсудити квартиру собі. Так воно, зрештою, і вийшло.
Довелося Марії Петрівні повертатися до свого гуртожитку. Добре, що вона хоч кімнату за собою зберегла і весь цей час платила за неї.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел. obzor.io
