Місяць тому до нас в гості приїхала свекруха.
Мама мого чоловіка Івана ще в березні поїхала в Португалію, її туди покликала кума, тітка Світлана.
Свекруха думала, що перечекає там важкі часи, побуде місяців два, а потім, коли трішки заспокоїться все в Україні, то повернеться додому.
Пару тижнів погостювала, відпочила, а потім кума допомогла знайти їй роботу на складі, щоб свекруха не сумувала і ще й заробити могла для себе, поки за кордоном сидить.
Свекруха влаштувалася працювати і дуже задоволеною була.
Мама Івана нам в Україну дзвонила дуже часто, вихвалялася, що в місяць вона має там 1200 євро зарплати.
За квартиру не платить, так, як в подруги живе, продукти теж майже не купує, адже кума з чоловіком самі купують майже все і кажуть, щоб вона не витрачала гроші, а дітям тримала.
Мама чоловіка розповідала, що може відкласти в місяць 1000 євро, тому планує ще трохи працювати.
Свекруха в Португалії хоче залишитися до весни, трохи підзаробити, а потім повернутися в Україну.
Але на Різдво мама чоловіка вирішила таки приїхати до нас.
Сказала, що скучила за родиною, хоче дітей і онуків побачити, погостювати тиждень, а потім поїде знову до праці, а повернеться вже навесні.
Ми чекали свекруху на різдвяні свята, адже теж скучили за нею.
До слова сказати, у мене з свекрухою дуже гарні відносини були завжди, тому, вона в нашому домі завжди була бажаною гостею.
Свекруха має двох дітей: сина – мого чоловіка Івана і зовицю Олену.
Живемо ми в одному місті, мати чоловіка живе поряд зі своєю донькою, а ми на окраїні нашого міста.
Мама чоловіка до нас прийшла на Різдво, ми гарно її пригощали, посиділи добре.
Свекруха дала нашим діткам по 50 євро, нам продуктів закордонних навезла багато, смаколиків різних. Правда, багато всього принесла, ледве сумки занесла до хати, на цьому й усе.
Дивто трохи було, звісно, адже з заробітків приїхала, хвалилася, що гарно платять і ми з чоловіком сподівалися, що й нам щось дасть на життя.
Але свекруха нічого так і не дала. Ну й добре, подумали ми, чого спішити, час ще є, мама згодом, щось та й виділить нам.
Свекруха погостювала, а вранці поїхала додому.
Коли вона приходила до нас, то був мокрий сніг, моросив і дощик невеличкий, свекруха прийшла за парасолькою.
А коли вона поїхала, то ми побачили, що вона забула її. Набрали, та мати чоловіка сказала, що вертатися не буде, а іншим разом забере, коли до нас приїде, обіцяла на днях.
А нещодавно у мене був день народження, я готувалася дуже, чекала в гості найрідніших людей.
Звісно, святкового настрою не було, але я покликала своїх батьків, свекруху і зовицю з сім’єю.
Усі обіцяли прийти.
А вранці, на мій день народження мені зателефонувала свекруха, сказала, що плани змінилися, вона вже їде в Португалію, приїхати до нас не може.
А ту парасольку, що забулася в нас, дарує мені. Свекруха пояснила, що вона дорога, вона її в Португалії купила, користувалася всього декілька разів, тому думає, що я буду рада такому подарунку.
Зовицю теж казала не чекати, вони зараз разом і та проводжатиме її на вокзал.
Я була дуже здивована, не знала дякувати чи ні за такий подарунок.
Весь вечір не могла зрозуміти, що це за вчинок.
Чоловік заспокоював мене, казав, що будь-якому подарунку потрібно радіти.
А я досі не можу пробачити такий вчинок свекрусі. Справа не в подарункові, я б так ніколи не вчинила. От навіщо вона так зробила?
Такі гроші заробляла, а тут так вчинила. Я тепер розумію, що свекруха всі гроші віддала своїй доньці. Хіба так можна?
Як тепер мені спілкуватися з родичами чоловіка? Хіба свекруха гарно вчинила?
Фото ілюстративне.