fbpx

Свекруха думала, що її догляне рідна донька, але три роки тому зовиця з сім’єю виїхали в Канаду. І тепер мама мого чоловіка згадала, що у неї є ще син

З Іваном ми одружилися 35 років тому, мріяли про щасливе майбутнє, про діточок. Жили ми в одному селі, ба більше, ми мешкали по-сусідству. Його батьки тоді були проти нашого весілля, бо по-перше, я була старша за Івана на рік, а по-друге, моя сім’я жила значно скромніше, ніж сім’я мого нареченого.

Та Іван маму не послухав, він таки одружився зі мною і прийшов жити до мене. У нього вдома були кращі умови, але ми розуміли, що спокою у нас там не буде. Та й вдома у чоловіка підростала молодша сестра, свекруха відразу сказала, що вона хоче аби донька біля неї жила, і, відповідно, все своє майно вона залишить доньці.

Сину вона дала в придане корову, і більше ніякої допомоги за цей час від неї не було. Особливо прикро мені було, як росли наші діти, бабуся їх наче не помічала. У мене є син і дочка, а в зовиці як вона вийшла заміж, народилося дві дівчинки. От вони і були улюбленими внуками бабусі, для них вона дуже старалася, а наших дітей не те що грошима, цукеркою ніколи не пригостила.

Ми намагалися на це не зважати, жили і працювали, самі заробили і собі на будинок, і на все, що в ньому. Був час, що Іван мій їхав в Чехію на заробітки, ми не бачилися місяцями, зате змогли трохи грошенят зібрати. І весь цей час свекруха ні до нас не йшла в гості, ні до себе не кликала, хоч і жила за кілька метрів від нас.

Всі ставки вона ставила на рідну доньку і її дітей, та життя вставило свої корективи. Три роки тому зовиця з своїм чоловіком і дітьми виїхала в Канаду, казала, що на трохи, але тепер у неї плани змінилися, і вона хоче там залишитися. Тепер свекруха, якій зараз 77 років, залишилася одна і без догляду.

Вона почала хворіти, часто кличе нас до себе. Спочатку ходив тільки чоловік, а тепер вже і я йду, бо хто ж їй допоможе, як не ми. Але нещодавно я дізналася, що все своє майно свекруха вже встигла переписати на доньку. То ж виходить якось не дуже справедливо – ми доглядаємо свекруху, а спадок дістанеться зовиці.

Тепер я думаю, як правильно все зробити, щоб і мама чоловікова без догляду не залишилася, і щоб ми не лишилися без нічого. Поговорити прямо з свекрухою, чи може хай чоловік сам вирішує, адже це його родичі?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page