Так виходить, що в сусідньому будинку від нас живе тітка Валентина.
Є у неї син – Петро.
Він, правду кажучи, дуже хороша людина: добрий, працьовитий, завжди допоможе усім, як тільки з’являється потреба.
Уся рідня, сусіди, родичі та знайомі знали, що сам Петро завжди усім в усьому допоможе.
Якщо сусіди роблять ремонт, завжди зайде, щось піднесе, підправить.
До бабусі та дідуся завжди в село їздив, як тільки була найменша в тому потреба.
Він і в господарстві допомагав стареньким, ще з дитинства все літо сидів там і, коли всі діти лише гралися, він завжди допомагав стареньким і в хліві і на городі.
Згодом батько віддав Петрові свій автомобіль.
Тепер він усім ставав в нагоді, колег до роботи підвести, батькам з села щось підвести, маму в поліклініку, друзів на рибалку, загалом усім допомагав, усі до нього зверталися.
Ніколи нікому не відмовить і копійки не візьме, навіть, якщо й пропонують.
Загалом, усі любили та поважали Петра за його добре серце.
Я вийшла заміж, живу тепер в чоловіка, у батьків буваю рідко.
А нещодавно приїхала в гості до тата й мами своїх і почула розповідь про Петра.
Виявляється він 2 роки тому одружився і відтоді став зовсім іншою людиною, дуже змінився і не зовсім у кращу сторону, на жаль.
Наречена в нього ще була спочатку жінка з характером, гарно виглядала, модно одягалася і хотіла хорошого життя.
Тепер Петро нікому ніколи просто так не допомагає.
Якось сусідові дах перекривали, Петро, як завжди прийшов на допомогу, з роботою впорався, повернувся додому, а дружина йому з порогу:
– От ти, Петре, дах Юркові перекривав. А знаєш скільки ця робота коштує зараз грошей? Завтра попросиш у нього гроші. Немає чого комусь задарма наймитувати, у тебе теж тепер сім’я є, яка на тобі і тобі її годувати.
Тепер Петро, якщо й когось підвезе, то гроші бере, ще й не малі, все до копійки відрахує.
Дуже чоловік змінився, люди зовсім не впізнають його.
А нещодавно тітка Валентина скаржилася мамі моїй, що позичила у свого сина гроші, 30 тисяч гривень.
Домовилися, що він почекає пів року, адже гроші їй були потрібні дуже, а віддати швидко вона, звісно, їх просто не могла.
Та відтоді минуло 2 місяці і Петро просив повернути борг.
Мама сказала, що грошей немає, адже вона розраховувала через пів року віддати, та Петро сказав, щоб шукала, де хоче, бо йому дуже потрібні гроші.
Довелося тітці Валентині всю родину обдзвонити, друзів, щоб віддати синові тих 30 тисяч гривень.
А наступного дня побачила свою невістку в новій норковій шубі.
Вона ще й похвалилася свекрусі, що це чоловік їй купив на день народження, ювілей вона на днях відзначала.
Ось так її син змінився, як тільки одружився.
Мені так шкода свою сусідку, розчарування якесь.
Невже це всі сини так змінюються після одруження?
Фото ілюстративне.
