fbpx
Breaking News
Свекруха живе у нас уже 2 тижні. І в тому, що вона позбyлася квартири, вона вважає вuнною мене. А раз свекруха тепер через мене бездoмна, то я повинна дозволити їй жити в своїй квартирі – так каже мені мій чоловік і його мама. Я не хочу pуйнувати сім’ю, але жити з ненaвисною свекрухою в своєму домі теж не збираюся. І  як тепер бути, я не знаю
Після кількох днів роздумів Настя вирішила вийти заміж за Сергія, але тaємницю його колишньої дружини зберегла. Та в день весілля трапилося щось пригoломшливе. Анжела прийшла на торжество з донькою і при гостях розповіла Сергію правду. Чоловік зняв обручку і кuнув в обличчя Насті, звuнувативши її в oбмані
– Уявляєш, заходжу вчора на кухню ввечері – зять сидить за столом, їсть, – розповідає 48-річна Лілія. – Десята година вечора, можна б вже і не набuвaти шлyнок на ніч. Купив шматок сиру, відрізає від нього скибки і жує! Прямо так, без хліба, без нічого! І я нe мoгла стpимaтиcя!
Моя невістка – дочка моєї подруги. Ми одpужили дітей, в надії на щасливу старість, а в результаті – я втpатила і сина, і подругу
13 грудня – день ангела у Андрія. Божого благословення та мiцнoго здоpoв’я! Гарної долі вам та добрих людей поряд, наші Андрії та Андрійки!
Життєві історії
Сповідь начистоту: “І от, тридцятирічна я, злегка з підлатаним серцем, розумію, що насправді люблю тільки сина й батьків”

Багато років я вірила, що всі люди хороші. Потім перестала. І чим старша стаю, тим менше вірю, але, при цьому, не прагну, щоб хтось вірив мені. Вірите, “харашо”, нєт – ну й грець з тим, я ж теж людям не вірю.

Якась така компромісна довіра з багатьма людьми в мене все ж встановлюється, але тривалість її може обмежитися будь-якої миті, до чого я завжди внутрішньо готова.

Читайте також:Гіркий досвід навчив мене багато в житті. Про його сім’ю ми ніколи не говоримо. Він не збирається йти від дружини. З нею він пережив дуже багато, пройшов вогонь, воду і мідні труби

На людей, з ким я в тісному контакті, в мене в голові є своєрідні досьє: що сказав, коли сказав, як сказав, десь щось здогадалася чи випадково побачила. Нові вчинки таких людей, відповідно, інтерпретуються мною згідно даних в моїй голові. Переважно я вгадую, інколи – провал, ну, як у детективі, купа версій, з яких не всі завжди правильні.

Чим далі від мене людина в плані контакту, або чим довше я цю людину знаю, тим більше неприємних мені речей я пропускаю повз вуха й на багато моментів просто заплющую очі. Якщо ж стосунки нетривалі, ще я не все промацала й проаналізувала, а досьє в голові ого го, тим більше в мене приводів перейматися, недовіряти, перевіряти всі дрібнички, які мене турбують.

От пишу й думаю, як же пощастило тим, з ким я зустрічалася в 20, стільки наївності й довіри просто так в мене було, а потім все зламалося, поволі наївності ставало менше, а цинізм зростав у геометричній прогресії, довіра після чергового фіаско в стосунках танула на очах, ніхто особливо допомагати повертати цю довіру мені не намагався, якимись правдами й неправдами я сама трошки доливала довіри, так, щоб на денці.

І от, тридцятирічна я, з майже нулем довіри й підозрами до всіх підряд, злегка підлатаним серцем й примарною надією, що досі вмію любити, розумію, що насправді люблю тільки сина й батьків.

Сина, бо він не знає, як це недовіряти й обманювати, а батьків, бо в них завжди знаходиться ще трошки віри в мене, щоб пробачити мою чергову дурну витівку.

А решту людей я постійно підозрюю в тому, що рано чи пізно вони мене зрадять. Або просто зникнуть з мого життя з невідомих мені причин.

Джерело.

Related Post