Після розлучення дочка моя з дітьми до мене повернулася. Я, в принципі, була не проти, хто ж підтримає і допоможе, як не рідна мама. Але час показує, що це було не зовсім правильне рішення, бо донька не оцінила моєї доброти.
Все почалося з того, що два тижні тому я привезла дитячий велосипед для онучок, який мені сусідка віддала. Хороший велосипед, після її сина, в одному місці фарба облупилася, сидіння подряпане, але їздить чудово. Ось, кажу, катайтесь! Дочка носик зморщила – дітей двоє, а велосипед один, мовляв, як вони його ділитимуть. Я говорю, ну і що, нехай вчаться домовлятися. Спочатку одна катається, потім інша, по черзі.
Я була впевнена, що питання закрите, але за тиждень приходжу додому з роботи – вони другий великий купили. Я зовсім не зрозуміла цього, навіщо було витрачатися, якщо ні грошей, ні роботи у доньки немає. Все ми з чоловіком тягнемо.
Жанна нещодавно розлучилася і повернулася додому із двома дітьми – доньками чотирьох та п’яти років. Ми з ними два тижні пожили, а потім я зрозуміла, що так далі не піде, нам з чоловіком спокій потрібен. Ми вирішили впустити Жанну з дітьми в бабусину квартиру, яку до цього ми здавали, хоч і розуміли, що таким чином ми втрачаємо заробіток.
Постійної роботи у Жанни немає, після розлучення вона щось там заробляє в інтернеті та отримує невеликі аліменти. Ми з чоловіком ще працюємо, тому витрати по утриманню внуків взяли на себе.
Ми платимо їй комуналку, привозимо продукти сумками, купуємо одяг онукам, ніколи не приїжджаємо у гості з порожніми руками – весь час із сумками, упаковками, пакунками та банками.
Так ось, чому мене так зачепив цей велосипед! Жанна другий купила, але це ще не все! Потім купила… третій! Вчора до них приходжу, дивлюся, стоять два новенькі дівочі велосипеди. Того, який я принесла, безплатно відданого сусідкою – вже немає!.. Такі гроші витратила у її становищі на ці велосипеди! У мене в голові не вкладається.
Вона пояснила просто – діти не могли поділитися кому який, тому вона купила два однакові. А я їй все висловила. Кажу, живеш на всьому готовому, годуємо вас, одягаємо! Ні копійки нізащо не беремо! А гроші, вони не так просто і даються, щоб ось так бездумно витрачати їх заради того, щоб діти не сперечалися між собою. Виховувати треба дітей нормально, я вважаю. Раніше в сім’ях по десять дітей було, і одні чоботи на всіх – нічого, якось виросли! А тут треба ж, проблема: велосипед на двох не поділити.
Жанна, у свою чергу, образилася на мене, мовляв, я їй куском хліба докоряю. У неї і так зараз непростий період життя, вона ніколи не думала, що опиниться в такому становищі. Дівчаткам, до речі, теж несолодко. Із цим велосипедом було стільки негативу у дітей, що просто терпіти було неможливо. Сестри тільки й робили, що безперервно сперечалися, доки Жанна не купила обом однакові рожеві великі. І все тепер налагодилося.
Образилася дочка, не хоче зі мною спілкуватися. Сьогодні у мене день народження, зранку від доньки лише скупе повідомлення – вітаємо. Ні дзвінка, ні привіту, ось так, така її вдячність за все добре, що я для неї зробила.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
