Не потрібна у власному домі.
У Надії, як і в багатьох, колись була щаслива сім’я: чоловік і син. А зараз усе змінилося. Тепер Надія самотня, тому що стала зайвою у своїй власній родині … За матеріалами
Чоловік Надії, Анатолій – був педагогом, інтелігентний, вихований чоловік. Все життя він старався для сім’ї, навіть отримав квартиру від держави за великий термін роботи в освіті.
Відразу ж вирішили, що в новій квартирі буде жити син, Іван, після того, як одружиться. А самі продовжували жити в старій, яка дісталася Надії від батьків.
До слова, синові Івану батьки дали гарну освіту, допомогли влаштуватися на роботу, та й взагалі завжди намагалися дати єдиному синові все найкраще. Іван одружився за два роки до того, як не стало його батька.
Коли Надія залишилася одна, вона не знаходила собі місця, було дуже важко залишитися без чоловіка, який все життя був для неї опорою. Тільки народження маленької внучки рятувало Надію. А трохи пізніше син з невісткою зробили жінці «цікаву» пропозицію …
– На той момент я вважала пропозицію сина – ідеальним варіантом, тому що мучилася від самотності. Вони запропонували продати обидві квартири і купити будинок, в якому ми будемо жити всі разом. Я відразу погодилася, а тепер ось дуже шкодую про це.
Квартири продали, будинок купили, але спільне життя якось відразу не задалося. Дружина Івана, відчувши себе господинею, стала гірше ставитися до літньої свекрухи. Їй не подобалося все, що робила Надія: погано помила каструлю, голосно включила телевізор, невчасно внучку спати поклала …
Надія більшу частину часу намагалася проводити в своїй кімнаті, навіть маленький телевізор собі придбала, щоб не заважати в вітальні. Відчувати себе тут, як вдома, вона не могла. Навіть син, налаштований дружиною, міг накричати на матір.
Нормально звернутися до Надії родичі могли тільки, коли їм потрібно було, щоб вона посиділа з онукою. Але і це вже траплялося рідко, тому що маленька Даша почала ходити в дитячий садок.
Надія відчувала себе абсолютно зайвою в цьому будинку, їй не вистачало звичайного людського спілкування, адже з нею ніхто не розмовляв, і гостей до себе запрошувати їй було категорично заборонено, заважають бачте.
Щоб хоч якось відволіктися, Надія сідала на автобус і їхала гуляти в центр міста або в гості до старих знайомих. Повертатися додому їй взагалі не хотілося, почуття, що вона тут «гість» не покидало ні на хвилину.
Надія не знає що їй робити і як жити в такій обстановці далі. Людина вона не конфліктна, лаятися і відстоювати свою думку не хоче. Але не хоче, щоб і до неї ставилися, як до чужої людини, «нахлібника», тим більше, що причин так ставитися до себе вона не бачить.
Бюджет в родині роздільний, за комунальні платежі гроші вона віддає синові, в відносини його з дружиною ніколи не сунеться.
І при цьому всьому почувається зайвою у власному домі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
