fbpx

– Щo ви рoбите?! – відчуваючи наростаюче обурення, Аня підхопила дочку на руки і притиснувши до себе відступила від «родички» на крок. – А вам би люба манерам повчитися не завадило. Хіба зустрічають так гостей?

Дзвінок в двері пролунав несподівано, без попередження через домофон. Аня здригнулася, і опустивши дочку на підлогу, з посмішкою підштовхнула її в кімнату.

– Олечка, біжи, пограй, я зараз – додала вона, і зробила крок до дверей. За матеріалами

Бляшка вічка з’їхала в бік, і дівчина буквально зіткнулася поглядом з водянистим, по-старечому поглядом. Літня жінка дивилася на неї зі сходового майданчика спокійно, і умиротворено.

Анна відкрила двері, відкинувши убік і ланцюжок.

– Здрастуйте – господиня квартири з подивом оглянула стареньку, і її невелику валізу на коліщатках – Вам кого?

– Доброго ранку! – тонкі губи гості розпливлися в привітну усмішку. Вона схилилася трохи вбік, заглядаючи в коридор квартири – А я до Сергійка. Бабуся я його, Тамара Миколаївна.

Аня насупилася, намагаючись пригадати хоч якусь інформацію про цю родичку від чоловіка.

Але на розум нічого не прийшло.

– А він не говорив про ваш приїзд – знизала плечима дівчина, але побоявшись здатися неввічливою відступила в сторону – Але ви проходите. Він скоро повернеться з роботи!

Бабуся кивнула, і рішуче зробила крок через поріг. Не особливо церемонячись роззулась, і оглядаючи оздоблення пройшла на кухню.

– Чайку поп’ємо? – запитала Тамара Миколаївна.

– Так звичайно – Аня взяла в руки фільтр, і наповнивши електрочайник клацнула кнопкою.

– Там у валізі у мене пакет з цукерками, будь добра принеси! – Не наділив дружину онука навіть поглядом попросила жінка.

Ані все менше подобалася ця родичка. Поводилася якось занадто самовпевнено, на межі хамства. Та й не чула вона ні про яку бабусю Тамару.

Коли Анна повернулася з цукерками на кухню, бабусі там вже не було. Літня жінка була в залі. Опустившись на одне коліно, вона м’яко, але грубувато тримала Олю за щоки і обертала її обличчя туди-сюди, немов розглядаючи.

Потім раптом зробила різкий рух.

Дівчинка скривилася наче від бoлю.

– Що ви робите?! – відчуваючи наростаюче обурення, Аня підхопила дочку на руки і притиснувши до себе відступила від «родички» на крок.

– Знайомлюся ось з правнучкою – важко крекчучи, Тамара Миколаївна сперлася на підлокітник крісла і встала на ноги – А вам би люба манерам повчитися не завадило. Хіба зустрічають так гостей?

– А хіба гості поводяться так як ви? І взагалі, щось ви темните! – не витримала дівчина – Ні про яку бабусю Тамару, мені Сергій не говорив ніколи. Може мені і влетить, але я змушена випровадити вас звідси, і попросити почекати його на лавці. На вулиці!

– Хамка! – пробурчала жінка, і ще раз з презирством оглянувши кімнату, повернулася до порогу. Зупинившись у тумбочки, вона взяла з полиці гребінець, і покрутила його в руках …

У замку повернувся ключ, ручка з легким клацанням пішла вниз, і в квартиру увійшов Сергій.

– Ань! – ще не помітивши гостю, покликав він – Розбери пакет з продуктами, все по списку купив!

Обидві жінки, і навіть Оля дивилися на нього мовчки, чекаючи реакції.

– Ань, ти чог … – тут він затнувся, і зіткнувшись поглядом з «бабусею» відсахнувся назад.

Тамара Миколаївна важко зітхнула, і почала надягати зимові чоботи. Підлога намокла від розтанутого снігу, але її це не бентежило.

Сергій мовчав, дивлячись то на Аню, то на гостю.

– Чи не твоя це дочка Сергію! – видихнула жінка похилого віку, дивлячись на «онука» від низу до верху – Але найбільше, мені інше незрозуміло. Як ти міг мою дівчинку, на це стрaхoвисько проміняти? – вона кивнула головою в бік Ані.

Дівчина злегка зблідла, погляд її став розгубленим.

– Сергію, а це хто? – ледь чутно запитала вона.

– Теща моя колишня … – відгукнувся Сергій – Все заспокоїтися ніяк не може.

– Знаєш що? – підхопивши валізу за ручку, відповіла йому Тамара Миколаївна – Я сюди потім і приїхала, щоб заспокоїтися. Думала побачу, що тут у тебе красуня неписана, і дочка на тебе схожа. Не краше нашої Вікусі звичайно, але хоч щось пристойне … Але такого не очікувала! Ця дитина, точно не твоя! А бабу міг і трохи кращу знайти!

Читайте також:ПОБАЧИВШИ, ЩО ДИТИНА ГУЛЯЄ БЕЗ НАГЛЯДУ, ТА ТУТ ЖЕ СХОПИЛА ЇЇ СОБІ ПІД ПАХВУ І ПІД КPИКИ ДІВЧИНКИ ПОТЯГЛА ЇЇ ДО ПІД’ЇЗДУ І ВІДДАЛА НАМ. ВЧИНОК НІБИ Й ХОРОШИЙ, ЯКБИ НЕ ОДНЕ АЛЕ. ЧЕРЕЗ ДЕКІЛЬКА ДНІВ НАМ ПОДЗВОНИЛИ

– Можна без образ ?! – не витримав Сергій.

– Можна – кивнула та – А чи треба? – повисла секундна пауза – Пропусти! – Тамара Миколаївна відштовхнула чоловіка в бік, і з гуркотом смикнувши валізу через поріг, викликала ліфт.

Аня швидким кроком минула коридор, і різким рухом закрила вхідні двері.

Хвилин двадцять прбули в мовчанні. Гнітючу тишу, лише іноді порушував сміх Ольги, і клацання детальок конструктора який вона збирала.

– Ти дзвонив колишній? – нарешті запитала Аня.

– Ні.

– Тоді навіщо ця жінка сюди прийшла ?!

– Вона завжди такою була – зітхнув Сергій – Вона і Насті, дочці своїй говорила, мовляв могла б краще мужика знайти.

Ще п’ять хвилин тиші.

– Хочеш тест зробимо на ДНК? – спокійно запропонувала Аня – З заначки, яка на Туреччину у нас.

– Не хочу. Я тобі вірю – відмахнувся той, і піднявшись відправився розбирати пакети з продуктами.

Через вісім днів, надівши сорочку, штани і пальто, Сергій поцілував у щоку дружину, і відкривши замок вийшов у під’їзд.

Легкий шелест паперу, пролетів по сходовому майданчику.

Опустивши погляд, чоловік простягнув руку до конверта. Перевернув, і прочитав адресу.

«Центр Генeтичного Аналізу».

Трохи нижче, чорним маркером була приписка «З повагою від Т.М»

Спустившись на один проліт нижче, Сергій закрив очі і стиснув конверт в кулаці. Простоявши так кілька секунд, він відірвав край і пробігся поглядом по рядках не вчитуючись.

У самому низу фатальний підпис жирним шрифтом.

«Співпадінь немає»

You cannot copy content of this page