fbpx

Що маємо – не бережемо

Олег познайомився з Олесею п’ять років тому. Обоє тоді вчилися на третьому курсі університету на одному факультеті. Так сталося, що до цього вони не зустрічалися.

Олег тоді йшов вулицею, поспішаючи на заняття. Олеся йшла на декілька кроків попереду, як раптом з даху на неї звалився величезний шматок снігу. Він злякано підбіг до неї:

– З вами усе гаразд?

– Блін, от не щастить. Тільки вранці волосся випрямила…

Олег несподівано для себе розреготався. Його дуже потішило те, що дівчина в такий момент думала про зачіску. Вона запевнила, що з нею все в порядку, але Олег все ж наполіг на тому, щоб піти в травмпунк, і взявся її супроводити.

Дорогою познайомилися, розговорилися. У них виявилося багато спільних тем… Уже через декілька днів вони зустрілися в кафе. Роман розвивався бурхливо..

Не минуло й півроку, як Олег почав втомлюватися від Олесі. Та пристрасть, що була спочатку, вже не могла «живити» їхні стосунки.

Імпульсивність та експресивність його пасії, які так подобалися йому спочатку, тепер викликали у нього лише роздратування.

Довго це тривати не могло, але й розірвати стосунки сам він не наважувався. Замість цього пачав провокувати Олесю на конфлікт, що було нескладно.

Зрештою, сталося те, що й мало статися: після чергового скандалу Олеся сказала, що йде від нього.

Олег полегшено зітхнув, набрав номер Віти – дівчини, з якою познайомився нещодавно…

Коли емоції втихли, Олеся дуже пошкодувала про те, що наговорила Олегу. Рішення піти, прийняте в пориві гніву, вже не здавалося їй правильним. Але хоча вона і любила його, гордість не дозволяла їй першою піти на примирення.

Через кілька тижнів від гордості не залишилося і сліду. Олег не дзвонив їй, а знайомі сказали, що бачили його в кафе з іншою дівчиною.

Ревнощі й образа захлеснули Олесю в той момент, але вже через кілька днів вона переступила через себе і зателефонувала Олегу. Розмови не вийшло. – Ти уже прийняла рішення, ось і триматися його, – сказав він.

Олеся сиділа і плакала. Наївна, вона не розуміла, що насправді усе вирішив він.

Минуло близько року. Олег дізнався, що Олесю відрахували з університету за прогули. Він розумів, що в цьому чимала його заслуга, адже вона перестала ходити на заняття, щоб не бачитися з ним.

Тому він усе ж намагався бути в курсі того, що з нею відбувається, і знав, що Олеся не поїхала в рідні Чернівці, а залишилася у Львові, влаштувавшись працювати офіціанткою.

Побачивши на мобільному вхідний дзвінок від Олесі, Олег чомусь не здивувався. В останні дні він усе частіше згадував про неї, відчуваючи при цьому змішані почуття. Подумавши, взяв трубку.

– Привіт, – почув він невпевнений голос.

– Мої вітання.

– Як ти? Давно не бачилися. Може, зустрінемось?

– Давай, – несподівано для себе погодився Олег.

Однак у кафе жодної незручності в їхньому спілкуванні не виявилося. Вони жартували і згадували різні випадки, як старі друзі. Олег знову відчув ту легкість, яка супроводжувала їх на початку знайомства.

Наприкінці вечора Олеся раптом запропонувала продовжити спілкування у неї вдома.

– Думаю, не варто, – подумавши, відповів Олег. – Я знаю, що не слід говорити таке дівчині, але все-таки скажу: ти була б чудовою коханкою, у ролі дружини я тебе не бачу. Вибач.

Так вони і розійшлися. А через кілька днів Олег отримав есемеску, сенс якої не відразу зрозумів: «Я згодна».

Олеся розуміла, що це нерозумно, але нічого не могла зі собою вдіяти. Слова Олега дуже зачепили її, але, відправляючи есемеску, вона вже твердо вирішила: « Треба бути коханкою- буду. Якщо зобов’язання обтяжують його, не буду нічого від нього вимагати».

Олег спочатку вирішив, що Олеся його розігрує, потім довго опирався. Він ніколи не був прихильником таких стосунків, певні принципи у нього щодо цього були. Але Олеся вже вже навчилася бути терпеливою, незважаючи на свій складний характер.

Він почав все частіше заходити до Олесі. Хоча в душі він зневажав себе за це. Щоразу, приходячи до дівчини, він переконував себе, що робить це востаннє.

Але вона вже навчилася маленьких жіночих хитрощів, які повертали його до неї знову і знову. Олеся почала заманювати його всілякими смаколиками, знаючи, що Олег любить поїсти, а холостяцький спосіб життя цьому не надто сприяє.

Приходячи до Олесі, Олег просто розчинявся в турботі і комфорті. Але він вічував, що робить неправильно, адже він її не кохав.

Все це могло тривати нескінченно. Почуття сорому і провини за свою поведінку все більше його обтяжувало.

Олег прийняв рішення, але не знав, як їй про це повідомити. Він уже пообіцяв Олесі разом зустріти Новий рік, але цьому не судилося статися. Увечері, 31 грудня, він відправив їй есемеску і вимкнув телефон.

Вчинок був легкодухим, але в Олега не було сил бачити або чути відповідь на його повідомлення: «Я йду. Цього разу назавжди. Їду в інше місто, до іншої жінки, я зробив їй пропозицію. Вибач. Прощай».

Минуло два роки. Олег повернувся з Рівного – сімейне життя не склалося. Про Олесю він намагався не думати, але все ж згадував про неї.

Якось вночі у нього задзвонив телефон. Номер був незнайомий, але Олег взяв трубку.

– Вибач, що дзвоню тобі, – почув він голос Олесі. – Повір, мені дуже не хотілося цього робити. Але я зламала ногу, «швидка» приїде лише через півгодини. Відвези мене, будь ласка, мені дуже боляче.

Олег, не роздумуючи, кинувся на допомогу. Відвіз Олесю в лікарню, потім – додому. Поки все це тривало, він раптом відчув таку ніжність до неї.

«Який же я дурень, – подумав він. – Стільки років вона терпіла всі мої витівки, а я цього не цінував».
Через стільки років він усвідомив, як вона його любить.

Олег почав відвідувати Олесю, поки її нога заживала, а коли настав час знімати гіпс, сам зголосився відвезти її в лікарню, додавши, що слід це відзначити у ресторані.

У кишені у нього був перстень – він твердо вирішив зробити Олесі пропозицію.

У ресторані відразу почав з головного:

– Олесю, я хочу сказати тобі дуже важливу річ…

– Почекай, Олеже, спочатку я. поки ти залицявся до мене усі ці тижні, я багато про що думала. Бачу, що тепер ти хочеш бути зі мною, хоч і не говорив цього. Так ось, я цього не хочу. Я багато років чекала і сподівалася, думала, що стану найщасливішою.

Читайте також: Ось тихий вбивця сім’ї та шлюбу, який реально страшніше сekca і грошей

Але тоді, на Новий рік, коли ти поїхав, в мені щось зламалося. Тоді я загадала бажання: не любити тебе. І знаєш – воно здійснилося. Тому прощай.

І вона пішла. А він залишився.

За матеріалами: І. Підлісна

You cannot copy content of this page