Святослав з дружиною разом вже три роки. Софії 27, Святославу вже 30. Вони не робили пишне весілля, лише посиділи в кафе з кількома друзями. Тільки ось вона ніяк не хотіла познайомити його з батьками, посилаючись на те, що у них погані відносини.
Також Софія чомусь не хотіла дітей, а через якийсь час з’ясувалося, що вона не може їх мати. Але Святослав її дуже сильно любив, тому не хотів так швидко здаватися. Пропонував взяти прийомну дитину, але вона все одно відмовлялася. І ось недавно чоловік знайшов лікаря, який спеціалізується саме на цій проблемі.
Святослав не став говорити своїй дружині, щоб та не хвилювалася, бо лікування вимагало великих грошей.
Ось і вирішив зробити дружині сюрприз на Новий рік. Тільки ось він не очікував такого повороту. Лікар раптом сказав, що Софія абсолютно здорова і у неї вже є дитина – дівчинка, яку народила 5 років тому. Чоловік не міг в це повірити. Відчував себе ошуканим. Він стільки місяців гарував, щоб оплатити це лікування, а тут на тобі!
Коли він прийшов додому, Софія була в гарному настрої, готувала святковий стіл, в цьому році вони збиралися зустрічати новий рік тільки вдвох. І була здивована побачивши його таким розчарованим і злим. Відразу ж почала задавати питання. Святослав не хотів нічого з’ясовувати.
Просто сказав: «Навіщо ж ти брехала мені всі ці роки? Іди!». Софія відразу зрозуміла в чому справа і не стала сперечатися, щось пояснювати. Сталося те, чого вона найбільше боялася. Він якось дізнався правду. Вимкнула духовку, одяглася і мовчки пішла, закривши за собою двері. Вона відчувала порожнечу всередині, яку навіть зимовий холод не зміг би заповнити.
Софія просто крокувала світ за очі і дуже хотіла б в цю саму хвилину розчиниться в цьому бурані. П’ять років тому вона вийшла заміж. Але після народження дитини чоловік став зовсім іншою людиною і весь час звинувачував її, говорив, що дитина не від нього. І його мама внучку відразу не злюбила, можливо вона теж була до цього причетна. У підсумку він почав десь пропадати, пізно повертатися додому в нетверезому стані.
Як би важко не було, Софії довелося піти від нього. Тому що неможливо було жити там, де не люблять ні тебе, ні твою дитину. Батьки вмовили її, залишивши дитину їм, виїхати в інше місто на роботу. Вона погодилася, хоч і не хотіла. Її чоловік все одно не дав би їм жити, тим більше в такому маленькому місті. Потім вона познайомилася з Святославом. На початку відносин він говорив, що не прийняв би жінку з чужою дитиною.
Тому вона не стала говорити про свою дочку, до якої постійно їздила під приводом відряджень. І дітей вона не могла завести, тому що і зовсім перестала б їздити до неї. Вона чи то боялася втратити Святослав, то чи боялася того, що знову з нею станеться те ж саме, як з першим чоловіком. Так, вона сама у всьому винна. З самого початку.
Не потрібно було брехати Святославу або взагалі потрібно було забрати доньку до себе, як-небудь та й вижили б. Вона спочатку знала до чого це призведе, але так і не змогла в усьому зізнатися.
Софія навіть не встигла отямитися від своїх глибоких роздумів. Хтось прибіг ззаду і міцно обняв її. Це був Святослав. Він просив вибачення за те, що вчинив не по-чоловічому – піддався емоціям і навіть не вислухав її. І ще додав: «Ми ж сім’я. Що б не трапилося, ми повинні спробувати подолати труднощі, спробувати зрозуміти один одного, як би це важко не було. Інакше навіщо все це потрібно було тоді починати. Я дуже тебе люблю!».
Фото ілюстративне – kilke.
