Ще 9 місяців тому до мене на Вінниччину приїхала моя сестра з-під Києва. Там тоді було дуже неспокійно.
Наталка приїхала з двома дітьми. У них дуло дуже неспокійно.
Мені було шкода рідних людей і я сама покликала їх до себе. Ми з батьками живемо в одному селі, у батьків маленька хатинка, а в нас з чоловіком більша – двоповерхова.
Ліді з племінниками дуже сподобалося в нас. Діти постійно гуляли і гралися на подвір’ї, сестра теж могла відволіктися і трохи відпочити, адже у нас спокійно тут, більш менш.
Коли Ліда попереїжджала, залишалася без роботи, бо їх фірма закрилася. Ми, чим могли, усім допомагали. Всі витрати за родичів з чоловіком Михайлом взяли на себе, адже Ліда сама виховує дітей, живуть вони в маленькій однокімнатній квартирі в Ірпені, яка залишилася в неї після розлучення.
Перший час Ліда сиділа вдома і я розуміла її, але потім, розуміючи, що наші всі заощадження майже усі скінчилися, я стала натякати їй, щоб вона влаштувалася на роботу. Ми живемо недалеко від міста і пів нашого села їдуть туди працювати.
У мене теж двоє дітей, вони ходять в школу і діти сестри вже школярі. Я працюю до обіду, а після обіду вже вдома, майже разом з дітьми приходжу, тому за дітьми дивитися можу. А влітку мама нам допомагає, вона приходить до онуків на пів дня, але й дітки у нас немаленькі, вже самостійні, тому спокійно можуть посидіти вдома самі, у нас з цим проблем ніколи не виникало.
Але сестра то спочатку говорила, що їй потрібно трохи відпочити від пережитого, потім сказала, що їй не має сенсу йти на роботу, адже вона восени перед школою повернеться додому.
Весь цей час всі витрати були на мені з Михайлом. А потім вже мама Ліді стала пенсію віддавати свою, а живуть вони вдвох лише на татові гроші.
А цієї осені у Ірпені світла майже немає, у сестри і плита електрична. Виходить немає світла – не має нічого: ні опалення, ні води, ні тепла, навіть їсти ніде приготувати.
І Ліда сказала, що з дітьми вона не поїде додому, а залишиться в нас перезимувати, адже у нас приватний будинок, є газ, котел, навіть генератор, з нами вона не пропаде. Звісно, сестрі з дітьми я не відмовлю, навіть чоловік мій розуміє все, але найприкріше, що про роботу Ліда навіть й не думає, вона спокійно у мами й далі бере гроші і живе на цілу пенсію її.
Я не знаю як мені бути? Як тут правильно вчинити? Не хочу сестру образити і маму шкода, адже всі свої гроші доньці віддає. Можливо буде дієва порада, яка врятує нашу ситуацію?
Фото ілюстративне.
