Ми з моєю сестрою Світланою дуже різні, і за зовнішністю, і за характером.
Я ніколи не розуміла її, а вона мене. Справа в тому, що Світлана все життя жила заради когось, а я вважаю, що себе треба завжди ставити на перше місце.
Одним словом, в цьому питанні ми аж ніяк не сходилися.
У Світлани моєї два дорослих сина. Вона заради них поїхала в Італію ще 18 років тому. Квартири їм купила, машини купила.
Хлопцям вже під 40, а мама досі їх фінансує. Всі гроші, які вона заробляє, все додому висилає.
Я не раз їй говорила, що не добре вона робить, треба і собі щось відкладати.
– Ти про свою старість думаєш? – питаю.
– У мене є діти, вони мене не залишать, – тішиться Світлана.
– Ага, особливо невістки будуть раді тебе бачити у себе вдома! Збирай гроші собі на житло! – наполягала я.
Та сестра лише сміялася, бо вважала, що якщо вона до синів і невісток з відкритою душею, то і вони так до неї потім будуть.
Світлана ще й мене картала, що я нічого собі не думаю, донька моя житла не має.
У мене одна дитина, Ольга. Вона нещодавно заміж вийшла, але у себе в квартирі я їм жити не дозволила. Вважаю, що молоді мають жити окремо.
Свого житла у них з зятем нема, то ж вони на оренді живуть, і я нічого поганого в цьому не бачу – багато молодих сімей так живуть, і нічого.
Захочуть – самі поїдуть за кордон, і зароблять собі на житло.
– І ти чекаєш, що дитина, якій ти нічим не допомогла, тебе в старості догляне? – картає мене сестра.
– Побачим, – кажу. – До цього моменту ще дожити треба.
А 4 роки тому я таки скористалася запрошенням сестри, і поїхала до неї в Італію. Я захотіла собі машину купити.
Доньку і зятя я відразу попередила, щоб вони не розраховували на ті євро, які я зароблятиму, тому що я їду заробляти для себе!
Моя дитина і слова мені не сказала. Лише попросилися пожити в мою квартиру, поки я на заробітках.
То я їх впустила на деякий час, а чого житло має пустувати? Нехай платять комуналку і живуть, а за той час може і на своє підскладають.
А нещодавно у моєї сестри біда сталася, вона захворіла – потрібні гроші на її лікування, і то немалі.
Вона додому поїхала з тою тисячою євро, що за останній місяць заробила, бо ж всі гроші вона дітям відсилала.
Тисяча витратилася за кілька днів, і це лише обстеження і початок лікування. Треба ще грошей, а її сини руками розводять, що нема грошей, бо вони в будівництво їх пустили (обоє синів стали будувати собі будинки за мамині гроші).
Я гроші маю. І швидше за все, позичу їх сестрі. Сподіваюся, у неї все добре буде.
От хто з нас правий був? Я ж не раз їй казала, що треба мати свої наскладані гроші.
А вона – дітям! От і має тепер віддачу від них.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.