Років 4 тому я скористалася запрошенням сестри, і поїхала до неї в Італію. Я захотіла собі машину купити. Доньку і зятя я відразу попередила, щоб вони не розраховували на ті євро, які я зароблятиму, тому що я їду заробляти для себе! Моя дитина і слова мені не сказала. Лише попросилися пожити в мою квартиру, поки я на заробітках. А от сестра моя рідна, Світлана, жила по іншому принципу, і тепер про це шкодує

Ми з моєю сестрою Світланою дуже різні, і за зовнішністю, і за характером.

Я ніколи не розуміла її, а вона мене. Справа в тому, що Світлана все життя жила заради когось, а я вважаю, що себе треба завжди ставити на перше місце.

Одним словом, в цьому питанні ми аж ніяк не сходилися.

У Світлани моєї два дорослих сина. Вона заради них поїхала в Італію ще 18 років тому. Квартири їм купила, машини купила.

Хлопцям вже під 40, а мама досі їх фінансує. Всі гроші, які вона заробляє, все додому висилає.

Я не раз їй говорила, що не добре вона робить, треба і собі щось відкладати.

– Ти про свою старість думаєш? – питаю.

– У мене є діти, вони мене не залишать, – тішиться Світлана.

– Ага, особливо невістки будуть раді тебе бачити у себе вдома! Збирай гроші собі на житло! – наполягала я.

Та сестра лише сміялася, бо вважала, що якщо вона до синів і невісток з відкритою душею, то і вони так до неї потім будуть.

Світлана ще й мене картала, що я нічого собі не думаю, донька моя житла не має.

У мене одна дитина, Ольга. Вона нещодавно заміж вийшла, але у себе в квартирі я їм жити не дозволила. Вважаю, що молоді мають жити окремо.

Свого житла у них з зятем нема, то ж вони на оренді живуть, і я нічого поганого в цьому не бачу – багато молодих сімей так живуть, і нічого.

Захочуть – самі поїдуть за кордон, і зароблять собі на житло.

– І ти чекаєш, що дитина, якій ти нічим не допомогла, тебе в старості догляне? – картає мене сестра.

– Побачим, – кажу. – До цього моменту ще дожити треба.

А 4 роки тому я таки скористалася запрошенням сестри, і поїхала до неї в Італію. Я захотіла собі машину купити.

Доньку і зятя я відразу попередила, щоб вони не розраховували на ті євро, які я зароблятиму, тому що я їду заробляти для себе!

Моя дитина і слова мені не сказала. Лише попросилися пожити в мою квартиру, поки я на заробітках.

То я їх впустила на деякий час, а чого житло має пустувати? Нехай платять комуналку і живуть, а за той час може і на своє підскладають.

А нещодавно у моєї сестри біда сталася, вона захворіла – потрібні гроші на її лікування, і то немалі.

Вона додому поїхала з тою тисячою євро, що за останній місяць заробила, бо ж всі гроші вона дітям відсилала.

Тисяча витратилася за кілька днів, і це лише обстеження і початок лікування. Треба ще грошей, а її сини руками розводять, що нема грошей, бо вони в будівництво їх пустили (обоє синів стали будувати собі будинки за мамині гроші).

Я гроші маю. І швидше за все, позичу їх сестрі. Сподіваюся, у неї все добре буде.

От хто з нас правий був? Я ж не раз їй казала, що треба мати свої наскладані гроші.

А вона – дітям! От і має тепер віддачу від них.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page