Приїхала я з Польщі на кілька днів додому, вирішила, що поїду до бабусі в село. Але після того, що розповіла мені родичка, я вже й не знаю, що мені робити.
Мені 35 років, я розлучена, зараз з донькою-школяркою живу в Польщі, виїхала туди в квітні минулого року. Нещодавно я і маму до себе забрала, бо залишати її одну вдома не могла.
Батька мого не стало ще 12 років тому. Відтоді я з його родичами майже не спілкуюся, хіба що приїжджаю до своєї бабусі, якій вже 87 років.
Поки жив дідусь (його не стало 2 роки тому), вони з бабусею разом давали собі у всьому раду.
Дітей у них було троє: мій батько (найстарший), його сестра (середня), і ще брат (наймолодший). Усі діти давно одружені, і пороз’їжджалися хто куди.
Мою маму бабуся ніколи не любила, бо вона старша за тата. Мама, в свою чергу, теж ніколи не відчувала теплих почуттів до бабусі. Так ми собі і жили. В село батько завжди їздив один.
Зараз, коли тата не стало, моя мама не відчуває ніякої відповідальності перед свекрухою, і я її розумію.
Тепер про батькову сестру і брата. Тітка з дядьком зараз дуже посварилися, і намагаються ще і мене у це втягнути.
Справа в тому, що бабуся зараз практично злягла, і треба комусь за нею дивитися, а вони ніяк не можуть між собою поділитися, хто має це робити.
Справа в тому, що молодший син завжди був улюбленцем у своїх батьків, і бабуся з дідусем ще давно написали дарчу на свій будинок на нього.
Тітка тоді трохи позлилася, але потім вона з чоловіком і донькою поїхала за кордон, і стали жити в Чехії.
Згодом за кордон виїхав і дядько, вони з дружиною і трьома дітьми вже багато років живуть в Німеччині.
Коли бабуся захворіла, вийшло так, що її нема кому доглядати. А вона себе настільки погано почуває, що саму її залишати не можна.
Дядько навідріз відмовляється приїжджати, бо у нього в Німеччині робота.
Родичі стали присоромлювати тітку, що як це так, вона, рідна донька, і маму свою не догляне.
Тітка приїхала з Чехії, зрозуміла, що справа серйозна і надовго, а у неї теж робота в Празі.
Тоді вона сказала брату, що або нехай він приїжджає і доглядає матір, або хай віддає будинок їй, адже правило – “кому спадщина, той і доглядає”, ще ніхто не відміняв.
Дядько відмовився, і це спричинило справжню ворожнечу між ними.
Тітка спробувала знайти людину, яка мала б доглядати бабусю, але село у нас далеке, ніхто чужий туди не приїде, а в самому селі ми не змогли знайти такої людини, яка б погодилася на цю роботу.
Коли тітка почула, що я приїхала з-за кордону, вона заявила, що тепер моя черга сидіти з бабусею. Вона пропонує чергуватися по три місяці. Але я так не можу, бо у мене в Польщі дитина вчиться, і я одну її залишити не можу. Та й, до чого, взагалі, тут я?
Я вже й сама заплуталася, хто правий? Хто з родичів має доглянути бабусю?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
