Відколи я розлучилася з чоловіком, здається, що моє життя припинилося. У мене на руках залишилася дитина, яка потребує мене, а я живу, наче в сні. Нічого не можу з собою зробити з того дня, відколи в залі суду почула вирок: «Ви більше не є чоловіком і дружиною». Я досі не можу зрозуміти, чому він так вчинив зі мною.
Я вийшла заміж в вісімнадцять років по великій любові. Нікого, крім Миколи, я не бачила. Ми одружилися, та його батькам я відразу не сподобалася, завжди, при нагоді, вони говорили йому, що я йому не підходжу, що вони самі знайдуть йому кращу дружину. Я ж догоджала чоловікові, як могла. Вранці сніданок у ліжко, їжу готувала, тільки ту яку він любить, в домі завжди порядок. Так ми прожили п’ять років, а потім я народила дитину. Свекруха відразу заявила, що внук мало подібний на її сина.
Вона продовжувала налаштовувати мого чоловіка проти мене, і з часом я почала помічати, що його почуття до мене холонуть. Коли синові виповнилося п’ять років, чоловік і до нього почав відноситься з холодком, тому що його батьки переконували його в тому, що син на нього не схожий, хоча він копія батька, і що я нагуляла його на стороні. Що я могла вдіяти – чоловік попав під вплив свекрухи. І хоч я завжди тримала в домі порядок, у нас завжди була їжа і затишок, чоловік цілими днями пропадав у своєї мами.
Про себе я також дбала – доглядала за собою і завжди намагалася виглядати добре. Але чоловік перестав мене помічати. А одного вечора він прийшов від свекрухи дуже накручений, сказав мені, що жити зі мною більше не може і подає на розлучення. Я впала на коліна і благала його не робити цього. Я його дуже любила і не знала, як жити без нього. Але чоловік нічого не хотів чути. Син плакав, а чоловік збирав валізи.
Незабаром нас розлучили. Я і досі люблю його і віддала б усе, тільки б його повернути. За цей рік він давав мені лише невелику суму на утримання сина. І при цьому вимагає чеки, хоче контролювати, на що я трачу гроші. Сина він забирає рідко, але дитина і сама не хоче до тата, бо відчуває його ставлення. А чоловік звинувачує мене, каже, що це я налаштовую сина проти нього.
За цей час я багато всього пережила, постійно плачу, дуже схудла і почала хворіти. Щодня я заходжу на сторінку свого колишнього чоловіка в соцмережах і нещодавно зрозуміла, що він збирається ще раз одружуватися. Ця новина геть збила мене з ніг. Розумом я розумію, що між нами все скінчено, але серце відмовляється цьому вірити. І за що я його досі так сильно люблю?
Ми з сином давно для нього стали минулим. Він зовсім не допомагає нам матеріально. Микола – власник невеликої кондитерської фабрики, але і кілограма цукерок ніколи синові не привезе.
Як жити далі? Мене зрозуміють ті, хто пережив розлучення. Я намагаюся жити заради нашої дитини, але розумію, що сили мене покидають. А ще це весілля. Не знаю, як мені пережити одруження мого чоловіка.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
