fbpx
Життєві історії
Рік тому мій чоловік поїхав працювати в Польщу, у свекра там справа була своя. Богдан сказав, що заробить трохи грошей і повернеться до мене. Я стала чекати. А коли в Україні сталося таке, Богдан сказав, що повертатися поки не планує, бо потім не зможе виїхати на заробітки. Коли у нас з’явилася донечка, чоловік з Польщі передав мені лише тисячу злотих у Лівів, а потім мені подзвонила свекруха

З Богданом я познайомилася майже 3 роки тому, він мені дуже сподобався і ми багато часу проводили разом.

Виявилося, що він сам з заможної родини. Моїх батьків Богдан знав вже давно, а з його татом й мамою я познайомилася в день весілля, так у нас вийшло.

Батьки Богдана мали велику трикімнатну квартиру у Львові, але жити у них ми не будемо, чоловік мені ще відразу так сказав, але я й не переймалася цим зовсім, адже мені від бабусі дісталася у спадок однокімнатна квартира у Львові теж і жити нам було де.

Одружилися ми з Богданом минулої осені.

Після весілля ми збиралися їхати у весільну подорож, але не вийшло, подзвонила свекруха і сказала, що чоловік її в стаціонарі і буде там ще довго, а в нього бізнес свій.

Свекор мій мав бізнес у Польщі, він спочатку на заробітки туди їздив, а потім і справу свою власну там започаткував.

А коли занедужав, то повернувся у Львів додому. А свекруха мого чоловіка набрала відразу.

Вона пояснювала, що Богдану потрібно їхати в Польщу, бо вона нічого не розуміє в тих справах, а Богдан її син, тому мусить їхати до батьків, які живуть далеко від нас, і стежити за справами.

Ми вже знали тоді, що я чекаю дитину, але Богдан сказав, що довго за кордоном не затримається, але має їхати, адже цей бізнес наше майбутнє теж.

Чоловік поїхав, а я стала чекати.

Богдан телефонував мені часто, казав, що татові трохи краще, але йому потрібно бути там, адже він керує бізнесом.

декілька місяців, коли я вже була незадоволена таким станом справ, чоловік мені сказав, що бізнес, завдяки йому, стрімко йде вгору і, коли він повернеться, ми зможемо купити нове авто.

Минали тижні за тижнями, місяці за місяцями. Чоловік телефонував часто, але не спішив повертатися додому, говорив, що постійно в нього багато справ.

Донечку я народила теж одна, мене додому забрали мої мама й тато. Тоді чоловік перерахував мені тисячу злотих на картку і все.

Мої тато й мама згодом забрали мене жити до себе, а мою квартиру ми здали в оренду, щоб жити легше було.

Але я стала щодня просити чоловіка, щоб повертався додому, та Богдан просив ще почекати, поки його тато поїде в санаторій відпочити.

А коли таке в Україні почалося, то Богдан сказав, що ще потрібно чекати, додому він повернеться не скоро, адже потім не зможе поїхати в Польщу на роботу, тому зараз має думати про фірму.

Чоловік сказав, що зараз поки буде важко, бо всі прибутки вкладає у бізнес, але скоро ми матимемо великі кошти і добре заживемо.

Хочу сказати, що за весь цей час чоловік жодного разу не покликав нас з донькою до себе, сказав, що буде краще, коли я житиму у Львові біля батьків, бо за кордоном з дітьми важко малими.

Я тоді сказала, що чекати нікого не буду вже і подаю на розлучення. Мені відразу зателефонувала свекруха, вона сказала, що Богдан хороша людина, а я даремно таке йому кажу, він не залишив свою сім’ю у важкі часи і я мала б гордитися ним, а я лише незадоволена.

Я пояснила своїй свекрусі відразу, що, можливо, їх сім’ю він і не залишив, а мою залишив і більше я не хочу таких відносин.

Після того чоловік мені не дав жодної гривні. Ні він, ні його родина не спілкуються зі мною, вони вважають, що я зруйнувала свою сім’ю. От мені пощастило з родичами, нікому такого не побажаєш. А я вважаю, що правильно вчинила.

Напевне в Богдана вже хтось в Польщі є. Хіба просто так чоловік буде відмовлятися від своєї сім’ї? Чи правильно я вчинила, що подала на розлучення?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page