Рідна сестра батькам на брата весь час скapжилася. Батько з матір’ю, наслухавшись дочки, написали їй дарчу на будинок, залишивши сина без спaдщини. Племінники вoвком на дядька дивляться. Звикли, що він матері у всьому допомагає, а мати їх не чіпає. Оcь так Петрові рідня віддячила за його доброту та працю
– “А тепер, скільки часу наша іменинниця проводить в городі?” – ведучий ставив гостям чергове веселе запитання про ювілярку. За матеріалами
“15 годин” – вибрали гості варіант відповідей.
Ще б. Город у Поліни весь час доглянутий, политий, прополений. Урожай продається, роздається друзям, закочується на зиму. Господиня Поліна. Каждому відомо.
Брат Поліни – Петро сидів, опустивши голову. Останнє запитання ведучого – про город, і відповідь гостей, його покоробили. Адже це його силами щороку город Поліни був посаджений, доглянутий, зібраний, перекопаний.
Петро мав сім’ю . Поліна давно в розведена. Все її шкодували. Чоловік, двоє діток, свого житла немає, бла-бла-бла всі повинні їй. Ось і їздив Петро рано вранці, до роботи, город сестрі обходжувати.
А після цього ювілею як підмінили брата. Обідно йому стало. Сестра, виявляється, всім розповідала, що це вона, сердешна, рано вранці город обходить. Благо паркан високий, з вулиці не побачиш, що в городі робиться.
Дзвонить йому Поліна, мовляв чому не приходиш? Город заростає . А він відмовляється справами та роботою:
-Діти дорослі. Говори синові та зятю. Нехай допомагають.
Коли дітям матері допомагати. Зять тещу не жаліє. Син приходить тільки коли пенсія. Слова йому не скажи-відразу йде . Яка там допомога.
Стала Поліна батькам скаржитися: не допомагає брат. Друзьям при нагоді теж – поганий брат, сестрі не допомагає.
Пішла чутка по селу. Петро з сестрою в сварці. Батько з матір’ю, наслухавшись скарг дочки, написали їй дарчу на будинок, залишивши сина без спадщини. Племінники вовком на дядька дивляться. Звикли, що він матері у всьому допомагає, а мати їх не чіпає.
Загалом ворожнеча.
Ось і думаю – з такими родичами і ворогів не треба.
