– Якби ви бачили, які хороми у моєї свахи! Оце так в добро попала моя дитина! – свекруха розповідала про вдале заміжжя своєї доньки з таким захопленням, що аж руками приплескувала.
Молодша сестра мого чоловіка кілька місяців тому вийшла заміж. За словами свекрухи – заміжжя її доньки виявилося вдалим. У зятя є величезний будинок, в який він забирає жити Дарину.
Я розумію свекруху, чому вона так радіє, бо в неї самої нічого немає. Живе вона в своїй однокімнатній квартирі, в якій виростила двох дітей. Діти зараз розбіглися хто куди, і не просто порозбігалися, а ще й непогано влаштувалися, от свекруха і сама залишилася.
Ми з чоловіком теж не скаржимося на свої житлові умови, бо живемо двоє в трикімнатній квартирі. Та моя свекруха вважає, що це не рівень, адже квартира це не особняк.
Сперечатися з нею я не стала, пораділа разом з нею за зовицю, що їй аж так пощастило, і на тому все.
Бідною я себе аж ніяк не рахую, тому мені байдуже, що думає з цього приводу свекруха. Квартира, в якій ми з чоловіком живемо, належить мені, це моя дошлюбна власність. В цій квартирі колись жили моя бабуся з дідусем, які були доволі багатими людьми.
Я у них єдина внучка, тому і квартира дісталася мені. Свекруха раділа до тих пір, поки її донька не прилаштувалася краще. Тепер уже у нас все погано, а у Даринки все чудово, по-багатому.
Мій чоловік хороший, він не вдався в свою родину і не є таким захланним як мама і сестра. До нашого одруження він навіть збирав кошти на житло, але коли ми стали жити разом, то відпала потреба купувати ще одну квартиру, і чоловік купив собі хорошу машину.
Жили ми нікого не чіпали. Але в житті не все так просто. Прийшла якось свекруха до нас і плачеться, що Дарині дуже погано живеться в невістках і вона з дитиною додому повернулася.
Звичайно, що ситуація неприємна, бо ж дитина ще зовсім немовля, їй батько і матір потрібні. Та й знаючи характер зовиці, я не впевнена, що вона сама справиться. Від матері теж допомоги мало, вона тільки те й вміє робити, що скаржиться.
Через два тижні зять щось там передумав собі і вирішив, що він хоче бути поряд з дружиною і дитиною, а оскільки Дарина категорично відмовлялася повертатися до нього і жити разом з його батьками, то він переїхав до них – у свекрушину однокімнатну квартиру.
– Я, звичайно, рада за Даринку, що в них сім’я збережеться, але я не можу більше спати на незручному диванчику в кухні. Я старша людина, у мене спина просто цього не витримує, – знову плакалася свекруха у нас.
Я не зовсім зрозуміла, до чого вона клонить, поки чоловік не покликав мене на розмову.
– Оксано, мама і справді не може так жити. Дозволь, щоб мама пожила у нас. Це не надовго, всього місяць-два, поки сестра з чоловіком не підшукають для себе житло і не з’їдуть.
Я була проти цієї ідеї, бо кому б сподобалося жити з свекрухою та ще й в своїй квартирі. Але я погодилася, бо чоловік дуже просив. А я його люблю і не хочу псувати з ним стосунки.
Переїхала до нас свекруха. Ми їй цілу окрему кімнату виділили. А вона замість того, щоб сидіти собі там тихо, вирішила, що вона може командувати в моєму домі.
Стала заглядати в кожну шпаринку, в кожному закутну шукати пил, бруд і павутину. Ходить демонстративно з ганчіркою, щось витирає-прибирає, підкреслюючи цим самим, що я погана господиня.
Терпець мій урвався, коли я побачила як вона риється в моїй шафі, і ще й вичитує мене, чого це я поскладала брудні речі поряд з чистими. Мені цікаво, як вона це перевіряла, нюхала, чи до світла підносила, щоб бруд побачити.
Цього я вже не стала в своєму домі терпіти, мало що я і посуд не так мию, і підлога в мене брудна, і їсти я варити не вмію, так ще в додачу треба ритися в моїх особистих речах?
В той же вечір я в якомога культурнішій формі пояснила свекрусі, що її візит до нас затягнувся і їй пора додому.
До такого повороту свекруха явно не була готова, і поскаржилася моєму чоловікові. А той, коли повернувся з роботи, сказав, що якщо його мама піде, то він піде разом з нею.
– Так що, вибирай, Оксано, – попередив він.
А що тут вибирати? Я не хочу, щоб свекруха жила у мене, і маю на це право. Чому її донька може жити сама з чоловіком, а я не можу? Несправедливо виходить.
Але, з іншої сторони, я не хочу, щоб чоловік ішов від мене. То як бути в цій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
