Приїхали свати до нас на своїй шикарній машині, зайшли в до нас квартиру, і навіть не стали приховувати своє розчарування. Першими словами свахи були слова: “Ого, як скромно ви живете”. Сиділа вона весь час за столом з дуже незадоволеним виразом обличчя. Все, що я б не запропонувала, їй не подобалося. У неї постійно проскакувала лише одна фраза: “У мене один син, і тому я хочу, щоб у нього було все найкраще…”. До “найкращого” ми не дотягували, тому до нічого доброго ми не домовилися

Моя донька розлучається з чоловіком, прожили вони всього півтора року. Мене, як маму, ця новина дуже засмутила, але я з самого початку бачила, що нічого доброго з цього не вийде.

Зять мені менш-більш сподобався, але його мама відразу показала свій характер, і я вже з першої зустрічі зрозуміла, що просто з свахою не буде.

Ми з чоловіком завжди жили скромно, у нас є своя двокімнатна квартира, ми обоє працюємо і нам, в принципі, на мінімальні потреби вистачає. Але якихось розкошей типу машини чи гарно облаштованої дачі за містом у нас немає.

Наша єдина донька Тетяна вчиться в університеті, і ми сподівалися, що вона з часом знайде гарну роботу і сама простелить собі шлях в житті.

Та неочікувано для всіх нас Тетяна вирішила на 5 курсі заміж виходити. Що тут вдієш? Вона доросла, сама приймає рішення.

Майбутній зять виявився на 8 років старший, один син у батьків, то ж ми з чоловіком вирішили, що це не найгірший варіант.

Запросили ми майбутніх сватів до себе, щоб обговорити питання щодо організації і торжества, і майбутнього спільного життя молодят.

Приїхали свати до нас на своїй шикарній машині, зайшли в до нас квартиру, і навіть не стали приховувати своє розчарування. Першими словами свахи були слова: “Ого, як скромно ви живете”.

Я зробила вигляд, що не почула. Запросила до столу. Стіл я накрила в кращих традиціях, з усіх сил старалася, чимало грошей витратила на це.

Та навіть такі мої старання не підкупили сваху, бо сиділа вона весь час за столом з дуже незадоволеним виразом обличчя. Все, що я б не запропонувала, їй не подобалося. У неї постійно проскакувала лише одна фраза: “У мене один син, і тому я хочу, щоб у нього було все найкраще…”.

До “найкращого” ми не дотягували, тому до нічого доброго ми не домовилися.

В результаті весілля ми не робили, вирішили почекати до кращих часів. Молоді просто розписалися.

Житлове питання теж не було вирішено. Сваха наполягала на тому, що хоче, щоб молоді жили в її величезному заміському будинку (бо ж вона його і будувала для свого єдиного синочка!), але моя Тетяна йти жити до них в невістки відмовлялася, і я навіть розуміла чому, я б на її місці до такої свекрухи теж не пішла.

Одружились молодята і стали жити на знімній квартирі. Але і з цієї ідеї нічого доброго не вийшло, бо зять не хотів платити за оренду, так як говорив словами свої мами – “у мене є де жити, а ти сама собі все придумала, то ж плати”.

Донька на роботу влаштувалася, і пів своєї зарплати на оренду витрачала. Ми їй теж допомагали чим могли, але багато грошей у нас самих немає.

Сваха “допідливала олії у вогонь” до того, що моя Тетяна не витримала і пішла від чоловіка. Повернулася додому і сказала, що досить з неї цього заміжжя.

Я відговорювати її не стала, бо сама все бачу. Але мені дуже прикро, що все так сталося, що в 23 роки моя донька вже в статусі розлученої жінки. І все через сваху!

Коли вже люди нарешті зрозуміють, що не варто втручатися в життя дітей, бо буде тільки гірше?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page