Ми переконуємо себе, що наше життя стане кращим, коли ми закінчимо навчання, отримаємо фінансову незалежність, здобудемо кар’єру, коли ми одружимося, народимо дитину, потім іще одну.
Потім ми бачимо, що наші діти ще маленькі, і чекаємо, що все стане кращим, коли вони підростуть. Згодом ми переживаємо, що вони стали підлітками, і нам треба якось давати з ними раду, з усіма тими труднощами перехідного віку. Ми переконуємо себе, що, без сумніву, станемо щасливішими, коли вони виростуть зі своїх «надцяти» років.
Ми кажемо собі, що наше життя стане кращим, коли наша сімейна половина закінчить свої справи, коли в нас буде красива машина, коли візьмемо відпустку, коли вийдемо на пенсію…
Але істина в тому, що для нас не буде кращого часу, щоб бути щасливим, як зараз. Якщо не зараз, то коли?
Твоє життя завжди буде сповнене подіями, тривогами. Краще сприйняти все як є, і вирішити бути щасливим, незважаючи ні на що. Дуже довгий час нам здавалося, що життя от-от розпочнеться. Справжнє життя. Але завжди виникала якась перепона по дорозі, випробування, яке потрібно пройти, робота, яку треба зробити, час, який треба комусь присвятити, рахунок, який треба оплатити. От зробимо це, переживемо, а тоді і заживемо. Врешті-решт, я зрозумів, що ці перепони і були життям. Це розуміння і допомогло мені зрозуміти, що немає ніякої дороги до щастя. Щастя – це і є дорога.
Тому насолоджуйся кожною миттю. Досить чекати закінчення школи, початку навчання, чекати, коли втратиш 10 доларів, заробиш 10 доларів, коли буде робота, до весілля, до вечора п’ятниці, до ранку неділі, чекати нової машини, до зарплати, до весни, до літа, до першого чи п’ятнадцятого числа, коли твою пісню прокрутять по радіо, коли помреш, коли народишся знову… перш, ніж вирішиш бути щасливим.
Щастя – це дорога, а не пункт призначення. Немає другого часу для того, щоб бути щасливим, окрім як зараз. Живи і насолоджуйся кожною миттю. А тепер подумай, і дай відповідь на ці запитання.
1. Назви п’ять найбагатших людей на планеті.
2. Назви п’ять останніх «міс світу».
3. Назви п’ять останніх лауреатів Нобелівської премії.
4. Назви п’ять останніх лауреатів кіно премії Оскар.
Важкувато, чи не так?
Аплодисменти стихають!
Призи вкриваються пилом!
Переможців швидко забувають.
А тепер дай відповідь на ці запитання:
1. Назви трьох вчителів, які зробили внесок в твою освіту.
2. Назви трьох друзів, які допомогли тобі у важкі часи.
3. Згадай кількох людей, які викликали в тебе особливі почуття.
4. Назви п’ятьох людей, з якими тобі було приємно проводити час.
Здійсненно? Значно простіше, чи не так?
Люди, які щось означають у твоєму житті не в рейтингу «кращих», не мають більше грошей, ніж інші, не виграли найпрестижніших призів…
Це ті, хто піклується про тебе, дорожать тобою, ті, хто, незважаючи ні на що, завжди залишаються поруч.
Задумайся про це на мить!
Життя таке коротке!
А ти, у якому ти списку?
Дозволь потиснути твою руку. Ти не серед «найзнаменитіших», але серед тих, про кого я згадав, коли відправляв це послання.
Якийсь час тому, на параолімпіаді в Сієтлі дев’ять атлетів стояли на старті 100-метрової бігової доріжки. У всіх були фізичні або розумові вади.
Пролунав виcтpіл, і розпочався забіг. Не всі бігли, але всі хотіли взяти участь, і перемогти. Вони пробігли третину дистанції, коли це хлопчик спіткнувся, декілька разів перекрутився, впав і почав плакати. Інші восьмеро учасників почули плач. Вони стали бігти повільніше, потім озирнулися. Вони зупинилися, і повернулися назад… Всі… Дівчинка з синдромом Дayна присіла коло нього, обняла, і запитала «Ну, як? Тобі вже краще?» Потім усі дев’ятеро пішли плече в плече до фінішної лінії.
Весь натовп глядачів уставав із місць, і зааплодував. Оплески тривали дуже довго…
Ті, хто це бачив, досі про це говорять. Чому?
Тому, що глибоко всередині, ми всі знаємо, що головне в житті важить набагато більше, ніж перемога для себе. Найважливіше – допомагати іншим перемагати. Навіть, якщо це означає, що треба сповільнити, або змінити власні перегони.
