Сьогодні він знову йшов повз цей будинок. Побачив стару пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежить між ними і видає той же жалібний звук.
Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скиглити, він запитає про неї у цієї пари. Джерело
На третій день на свою біду він побачив ту ж сцену: бабуся гойдалася в кріслі, дідок читав газету, а собака лежала на своєму місці і жaлiбно cкиглила.
Він більше не міг це зтерпіти.
– Вибачте, пані, – звернувся він до старенької, – що сталося з вашим псом?
– З нею? – перепитала вона. – Вона лежить на цвяху.
Спантеличений її відповіддю чоловік запитав:
– Якщо вона лежить на цвяху і їй боляче, чому вона просто не встане?
Старенька посміхнулася і сказала привітним ласкавим голосом:
– Значить, голубчику, їй боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця.
У цьому є правда: ми часто ниємо про те, що нас дістало, що треба щось міняти, але при цьому нічого не робимо. Замість того, щоб хоча б «підвестись»!
