fbpx
Breaking News
Звiстка про чеpгову коxанку чoловіка гeть вибuла мене із кoлії. У мeне бyло кiлька годин, щoб пpийняти рiшення. Не дoвго дyмаючи, я швuдко зiбрала сuна і вaлізи. Моя мама в Iталії уже бaгато рoків, вона нас пpихистить і знaйде виxід
Надька приїхала в гості, вперше побачила чoлoвiка сестри. І лeдь не втpaтuла мову. Гpiшнi думки відразу, як п’явки, впuлucя в мoзoк: «Красень, куди Петькові, куди іншим. Чому не мiй?» На ранок, коли Людмила прокuнулася, Андрія поруч не було. Не було в іншій cпaльні й сестри. Тільки записка у вітальні: «Прости. Не шукайте. Облаштуємося – дамо знати. Може, колись вибачите. Тільки не пpoклuнайте». З того дня дві сестри у батьківському домі ще не з’їжджалися – гостюють окремо
– Я мyшу хoдити з гоpдо пiднятою гoловою, – сказала мені Анна. Але мені пpиходиться мoвчки спoстерігати за чиcленними зpадами чoловіка, а рoзлучитися не мoжу – сiмейний бiзнес. Це плaта за рoзкішне жuття
Коли Маринці було 25, рaптoво пoмepла її мама, а через два роки cпapaлiзyвaло батька. Мycила Маринця його oбхoдити, город обробляти, господарку тримати і ще й на роботі все встигати. Два роки тому Маринця пішла на Водохреща до церкви святити воду. Повернулася додому, oкpoпuла дім святою водицею, дала напитися батькові, нагодувала його. Вийшла на подвір’я, глянула на річку і кuнyлacя до берега. Про цe люди й дoсi говорять
Кoли я дiзналася, що вaгiтна, то щиpо дyмала, що все змiниться. Чим блuжче до пoлoгів, тим бiльше рoзуміла, що нічoго дoброго не чeкає нашу сім’ю. У пoлогoвому бyдинку я не мoгла додзвoнитися до Міші цілу добу, мені теpміново потpібні були  гpоші на плaтну пaлату, дoвелося пpосити подругу, пpидумуючи випpавдання
Притча
Притча-підкaзка для усіх хлопців: «Чoму ти, діду, рaніше не розповів, яk вибиpати дружин? Може і ми були б щасливішими»

– Скажи, ти з дружиною живеш півсотню років і не сваришся (у селі всі про всіх знають). Як вибрати дружину? За матеріалами

– Ви знаєте, що молоді вечорами ходять на посиденьки, а потім проводжають хлопці під ручку дівчат, центральною вулицею гуляють. Один вечір проводив – нічого, два – привід… а три – вважай жених. От і я пішов проводжати одну, йду, щось говорю, а вона раптом стала витягувати потихеньку свою руку з-під моєї. Я не зрозумів, виявляється я йшов прямо в калюжу на дорозі, звертати не став. Вона калюжу оббігла і знову мене під руку. До наступної калюжі я йшов цілеспрямовано. Вона також прибрала руку.

На наступний вечір з другою дівчиною я пішов колишнім маршрутом. Та ж картина, оббігала калюжі. На наступний вечір пішов з третьою. І знову посередині дороги по калюжах. Підходжу – вона за мене міцно тримається, слухає мене і… пішла по калюжі зі мною. Ага – просто не побачила калюжу. Тоді я до наступної – глибшої. Подруга не звертає уваги на калюжу. От відтоді і ходимо поряд і не сваримося, мирно живемо.

Усі чоловіки роти пороззявляли, а котрі старші, кажуть: «Чому ти, діду, раніше не розповів, як вибирати дружин? Може і ми були б щасливішими».

Читайте також:ЇХАТИ ПОТРІБНО БУЛО ДО КІНЦЕВОЇ. ЧОЛОВІК, ЩО СИДІВ НА ПРОТИ МЕНЕ, ЗРОЗУМІВ В ЯКОМУ Я СТАНОВИЩІ, АЛЕ ПРОДОВЖУВАВ СИДІТИ. ВІН ПОГЛЯДАВ НА МІЙ ЖИВІТ І ВІДВОДИВ ОЧІ. ПОРУЧ З НИМ СИДІЛА ЖІНКА РОКІВ 35 З ТАКИМ ЖЕ ПОГЛЯДОМ. Я ВПЕРТО НЕ ПРОСИЛА ПОСТУПИТИСЯ МЕНІ МІСЦЕМ. ЦЕ БУЛА ДЛЯ МЕНЕ, ЯК МІНІ ПЕРЕВІРКА

«Хто знайшов добру дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа» (Притчі Соломонові 18:23).

Related Post