Так уже склалося, що мого чоловіка Яна свекруха народила дуже рано, коли ще була незаміжня. Рідний батько Яна, коли дізнався про те, що чекала дитину, то тут же зник з життя моєї свекрухи. Так і виховувався Ян в повній байдужості, мати абсолютно не цікавилася життям сина. Але коли Яну було 3 роки, свекруха все ж вийшла заміж. За матеріалами
Вона зустріла чоловіка, який невдовзі відкрив свою справу, якa досить швидко сталa процвітати, а в складні для країни часи вітчиму Яна вдалося свій бізнес зберегти і навіть примножити. Вітчим Яна був хорошою людиною. Так свекруха моя народила згодом ще двох дітей, дочкy Марту і сина Мішу. Вітчим Яна ніколи не виділяв ні кого з дітей, однаково всім все купував, але і ременя міг всипати всім однаково, якщо звичайно, заслужили.
Вітчим любив всіх дітей і Яна теж, на відміну від моєї свекрухи. Вона завжди ображала сина, говорила йому, дуже образливі слова. Свекруха казала, що взагалі не потрібно було його, що він, як біла ворона в їхній родині, а точніше навпаки, вони всі були Світленькi, а ось Ян був смаглявий, в свого батька пішов. Природно, Марта і Міша все це чули і самi також ставилися до свого старшого брата.
Вони ще з ранніх років всіляко ображали Яна, і говорили, що він взагалі ніхто, що він вдячний повинен бути, що їх батько взагалі прийняв його, ще й забезпечує всім. Ось в таких умовах і виріс мій чоловік. Ніколи ні в кого допомоги не просив, завжди всього добивався сам. А потім він зустрів мене, природно, свекруха мене не прийняла. Вітчим Яна єдиний привітав нас, коли ми одружилися. Чоловік мені ще тоді говорив, що його вітчим найближча для нього людина.
Житла у нас свого не було, а свекруха допомагати звичайно ж, нам не збиралася. Але ми люди не горді, допомоги ні у кого не просили, ось і стали орендувати квартиру. В гості до нас тільки приїжджав вітчим чоловіка. І так вийшло, що через рік не стало вітчима. Це був сум для всієї родини, а ось вітчим мабуть відчував, і встиг написати заповіт. За яким будинок, в якому вони жили дістався моїй свекрусі, а ось кожному з дітей він оформив дарчі на двокімнатні квартири.
Так ми і стали власниками своєї житлоплощі. Природно, що свекруха, що її діти були сильно обурені цим. Вони вважали, що Яну дісталася квартира не заслужено. Але справа була в тому, що вітчим Яна залишив ще один заповіт, який можна розкрити тільки через півроку. Цей заповіт був відносно всього бізнесу. Але незабаром про нас всі забули, і жили ми спокійно два місяці, нас ніхто не чіпав. А ось через два місяці до нас заявилася свекруха.
Вона заявила, що ми зобов’язані узяти до себе її свекруху, якщо вже нам дісталася квартира просто так, значить тепер ми і будемо відпрацьовувати. Справа в тому, що у вітчима Яна залишилася мати, яка вже не могла за собою сама доглядати. Що Марта, що Міша відмовилися брати бабусю до себе на проживання, не панська це справа, за бабусею прибирати і доглядати. Ми ж були не проти бабусі, до того ж вона завжди до нас добре ставилася.
Та й жінка вона виявилася з гумором, і навіть дуже цікавою і товариською. Вона не доставляла нам ніяких турбот, а навіть примудрялася приготувати нам з чоловіком вечерю, пересуваючись по квартирі на кріслі. Вона мені допомагала по господарству в міру своїх можливостей, але я і за це була їй сильно вдячна. У перший день, коли її привезли, то вона сказала, що вона спочатку хотіла жити тільки у нас, що її невістка сильно розпестила її онуків, а ось Ян хоч і не рідний їй онук, але найулюбленіший.
За півроку, які у нас жила бабуся Яна, не було жодного дзвінка, ні від Марти, ні від Мишка, навіть моя свекруха ні разу не подзвонила і не приїхала провідати жінку похилого віку. Загалом, так пройшло півроку, і нотаріус запросив усіх з сім’ї на оголошення заповіту.
В якому виявилося, що весь свій бізнес вітчим Яна залишив своєї матері. І що тут почалося, Марта з Мішею мало не пересварилися, сперечалися у кого тепер буде жити бабуся, туди ж ще і свекруха моя влізла, і ось вони втрьох влаштували цілий концерт, вирішуючи хто з них більше любить бабусю.
Але вона категорично відмовилася до кого – небудь з них переїжджати, а весь залишений їй бізнес вона подарувала Яну. Звичайно ж, Марта і Міша на чолі зі свекрухою намагалися спростувати це рішення в суді, але нічого у них не вийшло.
А незабаром ми дізналися, що Міша продав свою квартиру за великі борги, і тепер він знову живе з матір’ю. Марта теж час даремно не втрачала і вискочила заміж, але після того як народила, залишилася одна. Тепер моя свекруха виховує онуку, а Марта намагається знайти собі чоловіка. А у нас все чудово, бабуся так і живе у нас і допомагає нам, займається вихованням онуків.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
