Я приїхала додому 26 грудня, маю відпустку на місяць. В Італії я вже 12 років, зараз доглядаю літню італійку.
Моя синьойора зараз в лікарні, тому я змогла поїхати додому.
Вдома я маю вирішити багато справ, хотіла і сама піти перевіритися в поліклініку, і зуби відремонтувати, і треба було оплатити комунальні платежі за будинок.
Та й на Святий Вечір і на Різдво я хотіла побути з родиною.
У мене є єдиний син Вадим, йому 36 років. Невістці моїй, Наталі, 33 роки. У них є двоє синочків, два моїх внуки. Оце і є вся моя родина.
Я вважаю, що сину я вже допомогла. Перші три роки заробітчанські гроші я складала, щоб купити йому квартиру.
Взяла однокімнатну в обжитому будинку, бо в новобудові ще треба було добряче на ремонт витратитися, а тут нехай і не наймодніше, але відразу можна було вселятися.
Як на мене – чудовий варіант. Але моя невістка дуже цим незадоволена. Вона хотіла, щоб я їм купила двокімнатну і в новобудові, та ще й щоб район був хороший!
А я їй відповіла, що даю те, що можу дати, а якщо їй треба більше, то нехай або сама їде заробляти, або свою маму туди відправляє, якщо треба, я сваху прийму в Італії, і роботу їй теж знайду.
Проте ні невістка, ні сваха працювати як я не хочуть, то і нехай вибачають!
Одним словом, замість того, щоб подякувати мені хоча б за те, що я дала, вони образилися і перестали зі мною спілкуватися.
Спочатку я засмутилася, а потім вирішила, що це на краще – буду працювати і заробляти для себе.
Більше я дітям нічого не висилала, а будувала будинок для себе.
Він уже готовий, все вийшло дуже гарно, навіть краще, ніж я хотіла.
Я не сподівалася, але син сам подзвонив і сказав, що прийде з внуками до мене на Святвечір, мовляв, діти хочуть бабусі заколядувати.
Прийшли вони, я гарно стіл накрила, стали ми вечеряти. І тут невістка каже, що поки я в Італії, щоб будинок пустим не стояв, вони поки переїдуть сюди пожити.
Невістку я обірвала на півслові, відразу сказала, що будинок я будувала собі, а у них є квартира. Їй це так не сподобалося, що вона встала і почала збиратися, і син за нею.
Вони може думали, що я буду їх перепрошувати, просити залишитися, але я дала внукам по 20 євро, і вони пішли, а я залишилася сама.
Про своє рішення я не шкодую. Якщо я їх зараз впущу, то це буде означати, що я віддала їм свій будинок. Вони обживуться, і як я їх потім вижену?
Єдине, що мене турбує, чи не замало я дала внукам? Може, все ж треба було дати по 50 євро?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
