На сьогоднішній день у мене склалася досить непроста ситуація. Зараз мені потрібно зрозуміти двох своїх рідних людей: свого чоловіка Миколу та свою рідну сестричку Наталку.
І між цими рідними людьми мені зараз потрібно зробити вибір. Можливо, ви мені допоможете, розсудіть – як мені правильно вчинити?
Я все чудово розумію, що після вибору мені доведеться з кимось або розлучитися, або посперечатися, але так вже складаються обставини.
Сестра Наталя старша за мене на п’ять років. Вона постійно мала образу на мене, навіть до батьків, тому, що вони більше приділяли мені уваги, бо я менша дитина в нашій сім’ї.
Пам’ятаю, що Наталя навіть у мене іграшки забирала дитячі і нецікаві їй зовсім, мовляв – погратися, але робила вона це для того, щоб мені не дісталося, і щоб я сумувала. І все одно я дуже сильно люблю свою рідну сестру, вона дуже важлива людина в моєму житті.
Така ж заздрість з її боку проявилася, коли я почала зустрічатися зі своїм майбутнім чоловіком Миколою. Вона його так критикувала перед батьками, що я навіть слухати того всього не хотіла зовсім – і те в нього не так, і інше не таке.
А коли ми з Миколою усім повідомили про свої заручини вона взагалі всім почала говорити, що наш шлюб триватиме максимум рік і не більше, адже з таким чоловіком по-іншому бути не може. Ми ставилися до її поведінки поблажливо, адже і так все було зрозуміло: мені 21 рік, я вже виходжу заміж, а моя старша сестра – стара діва, і навіть ні з ким тоді не зустрічалася. Тому ні я, ні моя родина особливої уваги словам Наталі не приділяли, ми вже звикли до її характеру.
Ми спочатку з Миколою жили з його мамою, але вона знайшла собі чоловіка, вийшла заміж і поїхала від нас в інше місто, залишивши нам свою двокімнатну квартиру, адже жила вона тепер у свого чоловіка.
А другу двокімнатну квартиру на нас переписав дід чоловіка, а сам купив будинок в селі і теж переїхав. Тепер разом у нас 2 квартири, які ми, зрозуміло, не стали продавати: ну хіба мало свекруха повернеться, або дід, в житті все може змінитися за один день. Вирішили здавати одну в оренду. Та й дохід хороший з того кожен місяць: син росте, йому вже 13 років.
А на той час сестра вирішила, що вона має право жити краще за мене. Наталя моя потім вийшла заміж через рік після мого весілля за першого ліпшого, я навіть знала добре, що це не з великого кохання і мені щиро було її дуже шкода.
Наталя народила аж трьох дочок. Їм зараз 8, 6 і 3 роки. Живуть вони в маленькій квартирі, «гостинці», купленої за материнський капітал з доплатою, батьки скинулися грошима: в крихітній кімнаті з маленькою кухнею і спільним санвузлом.
Я не розумію – якщо немає більше ніяких в житті перспектив, навіщо мати аж трьох дітей. Її чоловік заробляє лише якимись підробітками, а вона сидить вдома постійно з дітьми. І не розумію я їх зовсім, і дуже шкодую одночасно, особливо своїх маленьких племінниць. Наші батьки іноді їм дають гроші, на це і живуть вони усі разом зараз.
А коли все почалося, то сестрі з чоловіком було важко, вони живуть в Одеській області, постійно тривожилася та хвилювалася.
Ми живемо в Києві, а про те, що здавали квартиру в оренду – нікому не говорили. Про ту квартиру, яка дісталася нам від дідуся, взагалі мало хто знає.
Але як тільки Наталя дізналася, що ми здаємо квартиру в оренду, так відразу прийшла до нас. До слова, ми довго це приховували, зовсім нікому не розповідали, квартиранти вже у нас місяці чотири як живуть на цій квартирі і справно та вчасно платять хорошу оренду. Все там дуже акуратно, вони хороші люди. Але все одно вони дізналися. Ну так от, дзвонить вона і каже:
– Чому мовчиш, що в тебе є зайва? Зараз у нас такі важкі часи, нам потрібно їхати кудись з сім’єю на деякий час звідси, тут зараз не можна сидіти. Ну ось що, сестричко, ми з тобою рідні люди, допоможи ти вже нам. Зараз би ми переїхали до вас на вашу квартиру, зрозуміло, поки безкоштовно, а там я вже на роботу вийду, чоловік щось собі знайде. Будемо платити, правда, чисто символічно. Ми ж рідня! Загалом, ви подумайте, а ми речі поки зберемо.
Ось так! Душею я розумію – дуже складно жити вп’ятьох в умовах не дуже добрих та ще й у такі важкі часи. Дітей мені шкода – не передати як, та й сестру теж. Але розумію, що дай їм ключі від квартири, вони там таке мені зроблять, що буде, як їх квартира скоро. І мінус ще наші дуже хороші на сьогоднішній день доходи з оренди. Але ще я добре розумію, що сестра з сім’єю заїде дуже швидко, а от виїхати потім вона точно не спішитиме звідте, вона роками може жити там.
Я все розповіла Миколі. Він мене зовсім не підтримав, а навпаки лише проти. Каже, що в них спокійно там більш менш і люди там сидять, нікуди не виїжджають.
В принципі, Микола має рацію, але він навіть і зрозуміти не хотів – як їм зараз.
Загалом, сьогодні вранці дзвонила мені сестра Наталя. Питала, де можна взяти коробки, щоб свої речі упакувати. Зрозуміло, що в магазинах, і вона це знає, просто черговий раз натякнула, що їхня сім’я готова до переїзду.
Я посоромилася поки їй сказати, що ми не хочемо, щоб вони переїжджали на нашу квартиру. І своїм батькам не можу сказати, не люблю зайвий раз їх засмучувати, а їм буде це неприємно. Не хочу тепер і з Миколою зіпсувати відносини через сім’ю сестри, адже розумію, що й він правий. Ось що робити мені тепер, що кому казати? От чию тут обрати сторону?
Фото ілюстративне.