На початку тижня нам знову зателефонувала зовиця з проханням дати їй грошей. Дзвонить вона не мені, а братові, тобто моєму чоловікові. Я мовчу, хоча мені не дуже подобається, це, в принципі, і не моя справа, хоча стосується мене безпосередньо. Одружені ми вже 10 років, сімейний бюджет у нас спільний.
Чоловік Марині відмовив, нагадав, що вона попередній борг ще не повернула. Але через кілька хвилин йому зателефонувала мама із запитанням, чому він відмовляється допомагати своїй власній сестрі?
– Якщо вона не заплатить кредит, то позбудеться квартири, як ти цього не розумієш, – каже.
Чоловік розуміє. І я розумію. Колись давно свекруха дала нам однокімнатну квартиру бабусі чоловіка. Так що тепер квартира – головний аргумент у суперечці. В будь-якій.
Марині мама теж віддала одну, коли та надумала виходити заміж, але Марині було мало, за згодою мами вона продала житло і вклалася в іпотеку, взявши двокімнатну, за яку платить уже два роки. Точніше, здебільшого платить мій чоловік.
– Мамо, – чоловік намагається звернутися до справедливості, – на мене ти квартиру так і не переписала, на відміну від Марини, та й ще я постійно маю сплачувати її борги.
– І не перепишу, – відповідає свекруха.
Я багато разів пропонувала чоловікові з’їхати і взяти іпотеку, щоб ніхто не дорікав нам благодіянням у вигляді однокімнатної квартирки, але він не хотів псувати стосунки з матір’ю. Але, нарешті, він дозрів. Нашій доньці 5 років, настав час розширюватися.
– Я підробіток знайду, – налаштований чоловік, – впораємося.
Його мамі ми завбачливо нічого не говорили про іпотеку до останнього моменту, а потім просто принесли їй ключі.
– Краще б ви Марині допомогли, – сказала мама чоловіка, – влізли у борги, подарунок вам мій не сподобався, 10 років прожили там, невдячні.
– Подарунок, мамо, – сказав Олег, – це те, за що не дорікають. Дякую, звичайно, але грошей за 10 років ми тобі достатньо передавали. І тобі, і Марині, сестрі ти квартиру відразу оформила, а мені так і не спромоглася.
Незабаром я дізналася, що нашу колишню квартиру виставили на продаж. Ну, думаю, зовиця тепер із боргами розплатиться. Але ні.
У Марини з’явилася нова машина, вона похвалилася по телефону та новим ремонтом в іпотечній квартирі, і фотографії в інтернет виклала з курорту, куди вирушила з чоловіком та мамою.
А через три місяці знову пролунав дзвінок – брат, дай грошей, кредит платити нічим. Мама веліла, щоб я нагадала, що ти з дружиною 10 років задарма жив у її квартирі, так що настав час відплатити добром.
Такого я свого чоловіка ще ні разу не бачила, він просто поставив слухавку. Ну як людям пояснити, що самі вони налаштували мого чоловіка проти себе. Не можна одному допомагати за рахунок іншого. Але я мовчу, не лізу. Це не моя справа.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
