У те, що моя найкраща подруга стане моєю суперницею, я б ніколи не могла повірити, якби не ситуація, яка склалася у нас.
Ми з Мариною ровесниці, нам по 36 років, а знаємося ми ще з дитинства.
Я завжди жила трохи краще, ніж Марина, бо росла в повній сім’ї, а подругу мою ростила одна мама.
Оскільки я була єдиною донькою у своїх батьків, то Марина стала мені за всі ці роки сестрою.
Я підтримувала її завжди, допомагала матеріально, завжди була поруч, коли у неї наступали важкі часи.
А проблем у Марини було немало, і їх вирішували спочатку мої батьки, які вважали її майже своєю донькою, а потім мій чоловік, який через мене теж почав прихильно ставитися до Марини.
Мій чоловік доволі успішна людина, має свій бізнес, я йому допомагаю в роботі.
Марину ми теж до себе взяли, після її невдалого заміжжя у неї зовсім руки опустилися, і ми не могли залишити її в біді.
У нас з чоловіком квітковий бізнес, і Марина швидко ввійшла в курс справи, і навіть стала правою рукою мого чоловіка, коли я сиділа в декреті з нашим сином.
Біля нас справи у Марини пішли в гору, за кілька років вона навіть змогла купити собі однокімнатну квартиру, згодом стала збирати гроші на автомобіль.
Все у неї було добре, от тільки особисте життя чомусь у неї не складалося.
Перший її шлюб проіснував всього неповних два роки, дітей у них з чоловіком не було, він просто знайшов собі іншу, а мою подругу кинув напризволяще.
Я дуже шкодувала Марину, тому запрошувала її до нас на всі сімейні і релігійні свята, щоб вона одна вдома не сумувала.
Десь в середині березня я з сином поїхали за кордон, на цьому наполіг чоловік, а Марина з нами їхати не захотіла, обіцяла, що пригляне і за бізнесом, і за моїм чоловіком.
Не довіряти подрузі у мене не було жодних причин, я в ній була впевнена, як у собі.
Повернулася я додому на початку вересня, і була ошелешена, коли побачила свою подругу.
Марина чекала дитину, але в телефонних розмовах вона жодного разу мені в цьому не зізналася.
Коли вона побачила моє щире здивування, то пояснила, що не хотіла мене турбувати своїми проблемами, мовляв, батько дитини відмовився від них, але вона таки вирішила народжувати, бо коли, як не тепер.
Я не хотіла лізти в душу Марині, тому більше нічого її не розпитувала.
Народила подруга синочка наприкінці грудня, і я помітила одну дуже дивну річ – дитина щось надто схожа на мого чоловіка і мого сина, от дивлюся на її малюка, і прямо одне лице з моїм сином, коли той був маленьким.
Чоловік мій теж забігав, мовляв, треба допомогти Марині в її скрутній ситуації – коляску Chicco за 25 тисяч гривень купив, і колиску тієї ж фірми, за 12 тисяч, я вже не кажу про підгузки, одяг, їжу.
Що це, я просто не можу зрозуміти?
Це одній мені здається, що подруга скористалася моєю відсутністю, а мій чоловік не просто так біля неї бігає?
Чи все ж, я себе накручую?
В мене голова йде обертом від думок, просто не знаю, що робити.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
