Усякого гріха, як смертоносної отрути, бережись: всякий гріх великого Бога ображає і прогнівляє, а грішника відлучає від Бога і вічному спасінню перешкоджає. Бережись же гріха, щоб не навічно умертвити тебе.
Короткий гріх є солодкість, але за ним вічна смерть послідує.
Читайте також: Повчальна та найкраща притча про Кохання, яку варто прочитати Всім!
Що совість забороняє тобі робити, того не роби: що совість непогрішна забороняє, те забороняє і Закон Божий. Совість добра згідна с Законом Божим, який каже: не вбий, не вкради та інше.
Те ж чуєш і в совісті твоїй, і вона те саме тобі говорить. Бережись же робити те, що совість забороняє, щоб не вразити душу твою, вразивши совість.
Нехай мене всі хулять, тільки б мене совість хвалила.
Вибирай краще пoмерти, ніж згрішити проти совісті.
Краще лише від совісті втішатися, хоч і весь світ порочить, ніж совістю звинувачуватися, хоча й увесь світ хвалить.
Краще зранене тіло мати, ніж гріхами зранену совість; краще всякі зовнішні біди приймати, ніж мати цю одну внутрішню біду.
Зла совість більше від усяких скорбот ображає і більше від усякого мучителя мучить людину.
Нема злішого мучителя, як совість зла.
Не відкладай покаяння.
Якщо в чомусь оступишся, як людина, і згрішиш, не зневірюйся, але відразу, пізнавши свій гріх, падай зі смиренням перед милосердним Богом і проси милості, взиваючи митаревим гласом: Боже, милостивий будь мені грішному! І відпуститься тобі гріх твій.
Які б гріхи не вчинив ти після Хрещення, якщо в істинному покаянні знаходишся, не зневірюйся, але очікуй милості Божої. Скільки б їх не було і які великі й важкі не були вони, у
Бога милості ще більше. Тільки надалі бережись грішити.
Губить людину не тягар і кількість гріхів, а нерозкаяне і жорстоке серце.
Лише тих неодмінний чекає осудження з дияволом в пеклі, які не хочуть каятися і від гріхів відстати, а тим, які каються і відстають від гріхів, двері милосердя Божого відкриті.
Не від довгого часу покаяння залежить, а від старання того, хто кається.
Треба остерігатися, щоб у немічного не було і покаяння немічне, а у вмuраючого мeртве.
Треба залишити примхи, поки вони нас не залишать; треба залишити суєту, поки вона нас не залишить.
