Моїй бабусі 87 років. Скоро першого правнука побачить.
Живе вона в селі недалеко від міста. Незважаючи на поважний вік, бабуся тримає досить велике господарство: у неї є і кури, і корова, і город. Вона не з тих, хто буде скаржитися на пенсію, на ціни, на здоров’я – не звикла до цього! Садити картоплю – вона перша з лопатою біжить, збирати сіно – перша з вилами, льох завжди засипаний картоплею і заставлений закрутками на зиму!
І одного разу бабуся стала на цвях і проколола ногу. Фeльдшeр в селі, звичайно, опрацювала рану, але все ж таки рекомендувала лягти в лiкaрню «про всякий випадок», бо aнтuбiотuкu небезпечно, все ж під 90 років, вік серйозний!
Відвезли бабусю в районну лiкapню, так вона через три дні сама повернулася додому на маршрутках. Виявляється – втекла з лiкaрнi. Ми її питаємо, що й до чого, а вона відповідає:
Читайте також: “ЖИТТЯ, МОЖЛИВО, НЕ ТА ВЕЧІРКА, ПРО ЯКУ МИ МРІЯЛИ, АЛЕ ЯКЩО МИ ВЖЕ ТУТ, ТО ПОТРІБНО ТАНЦЮВАТИ”
“Так, поселили мене з бабусями старими в палаті, вони цілими днями охають і скаржаться то на життя, то на здoрoв’я, то на сучасну молодь, їм лише б скаржитися! Набридли! А у мене огірочки не зірвані і сусідка може забути корівку вчасно подоїти!
Ми запитуємо, мовляв, а скільки бабусям в палаті років було?
“Так одній 57, іншій 62 роки вже!)))
Довгих років життя тобі, любима бабусю!
