Стою на зупинці, а через дорогу бабуся-божий одуванчик боїться навіть зробити крок на проїжджу частину. Повз пролітають автомобілі. Проходить кілька хвилин. Бабуся раз у раз поправляє хустку і постукує тростиною. На маневр зважитися не може. Я не витримую і переходжу дорогу. Прямую до неї. Джерело
– Доброго дня, бабусь, вам допомогти перейти через дорогу?
– Ага, внучок, допоможи. Стою тут, стою. Туплю чи-що. У продуктовий треба мені, а тут відчайдухи такі, бабусю не пропускають.
Я переводжу бабусю через дорогу. Вона боїться, але йде, раз у раз помахуючи ціпком на машини, які зупинилися.
– Понакупляли собі тут «комбайнів», іроди! Скоро на дорогу не влізете! О, дивись яка в того рожа, ширше ніж лобовик! Ох вже ці водії…
Доводжу бабусю до продуктового.
Читайте також: ПІСЛЯ 19 РОКІВ В ШЛЮБІ: СТАЛО ВІДОМО ПРО РОЗЛУЧЕННЯ ТРЕНЕРІВ “ЗВАЖЕНИХ ТА ЩАСЛИВИХ” В’ЯЧЕСЛАВ І МАРИНИ УЗЄЛКОВИХ (ФОТО)
– Дякую онучок. Є ж хороші люди! Є! Спасибі тобі, допоміг старій. Я б не впоралася одна.
Повертається на зупинку. Проходить кілька хвилин. Бачу, як бабуся знову стала біля проїжджої частини. На ту сторону їй тепер треба. Те ж перелякане обличчя, та ж невпевненість. В руці пакет.
Знову йду до неї.
– Ну що, бабусь, на ту сторону ходімо тепер.
– Ага, внучок, добре, що ти ще не поїхав. Доведи вже назад. В одну руку пакет тільки мій візьми. Там пuво, щоб не випустив тільки, а то я за ним сьогодні ще раз навряд чи збігаю…
