Всі вважають, що моїй доньці пощастило, бо вона вийшла заміж за чоловіка з квартирою, але насправді не все так просто. Квартиру купила синові сваха і тепер вона вважає, що може до них заявлятися коли завгодно.
Дочка в такому випадку збирається і їде до мене. От буквально дзвонила на тижні, каже, мамо, Ви не проти, якщо я з понеділка на тиждень-два тижнів до вас переберуся? Я говорю – так звичайно не проти, приїжджай. І зрозуміла, що знову свекруха їде в гості.
Я доньку розумію, сваха там дійсно непроста людина. Вона коли приїжджає, спокою немає, тому Люба і їде з дому. Сказати нічого не може, бо за великим рахунком свекруха їде до себе в квартиру! Житло належить їй.
В свій час вона сина відправила вчитися у столицю і щоб він не жив в гуртожитку, купила йому квартиру. Квартира хоч і однокімнатна, без ремонту, в спальному районі, але все ж квартира. Записала сваха її на себе.
Зараз Олегу вже тридцять років. Навчання він давно закінчив, працює. В квартирі вже на свої зароблені гроші зробив хороший ремонт, купив нові меблі, побутову техніку.
Одружилися вони з донькою два з половиною роки тому і тепер в тій однушці вони живуть удвох. Збирають на розширення, але це справа не дуже швидка. І все б нічого, якби не регулярні приїзди свекрухи, матері Олега.
Власне, їздити в столицю два-три рази на рік вона почала ще в пору студентства сина. Перевірити, привезти йому домашньої живності, напекти пиріжків, погуляти по столиці, по магазинах і ринках.
У підсумку її візит затягується тижнів на три, а то й на місяць. Поспішати їй нікуди. Вона давно вже не працює. Удома чоловік, але, по-моєму, вони обидва тільки раді можливості відпочити один від одного.
Поки зять жив один, ніяких проблем з приїздами матері, звичайно, не було. У тісній однокімнатній вони нормально розміщувалися удвох. Але після одруження, втрьох зі свекрухою в однокімнатній квартирі, та ще не просто одну ніч переночувати, а жити досить тривалий час – складно. До того ж особливим тактом свекруха не обтяжена. Безцеремонно суєт всюди свого носа, критикує, нав’язує свою точку зору.
При цьому незручностей, які вона створює іншим, вона як ніби не помічає. Робить свої справи в столиці не поспішаючи.
Я взагалі її не розумію! Ну хоч якесь почуття такту повинно бути у людини? Знає, що син тепер не один, у нього дружина. Такої гострої необхідності приїжджати у неї немає. Проте їде, і живе день за днем, і додому не збирається… Люба стала йти до нас тепер – ну це ж теж не діло. Чоловік там, дружина тут. Всім створює незручність тільки! Була б хоч двокімнатна, а так… Син теж не особливо радий таким візитам матері, але слова сказати не може, бо квартира її.
Я допомогти доньці нічим не можу, бо ми самі з чоловіком, молодшою донькою, зятем і двома внуками живемо в двокімнатній квартирі. Максимум, що можу запропонувати – це прийняти її на тиждень-два у себе. Невже сваха не розуміє, що її приїзди псують стосунки молодих?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
