fbpx
Життєві історії
Поки тітка жила у бабусі, вона переконала її переписати всю нерухомість на себе. І тепер мамина сестра стала єдиною власницею бабусиного будинку, хоча дітей у бабусі було четверо, і кожен мав право претендувати на свою частку

Моя бабуся по мамі, жила в селі, а на сусідніх вулицях також проживали її сини з родинами. У неї було четверо дітей – два сина і дві дочки (моя мама і тітка). Дідуся давно не стало, бабуся жила одна, але вона була досить активною і самостійно, вела господарство, ні від кого допомоги не чекала, ще й сама всім дітям допомагала.

Коли бабусі було 78 років, вона раптом занедужала і злягла. Як тільки мамі про це повідомили, ми відразу ж поїхали її провідати, а до нашого приїзду в будинок бабусі прибула тітка з усім своїм численним сімейством.

Типу всі вони приїхали доглядати за бабусею, а на ділі влаштовували у дворі шашлики, пікніки, шуміли, і цим лише доводили мою бабусю, якій був необхідний повний спокій. В цілому здалося, що у бабусі лише слабкість, ні у кого навіть сумніву не було в тому, що вона обов’язково видужає, тому ми поїхали, щоб не товпитися.

Мама щодня дзвонила бабусі, але телефон піднімала тітка і постійно запевняла, що бабуся зараз спить, їй вже краще, але не варто її втомлювати розмовами і дзвінками, доглядати є кому, тож кожен день відвідують дядьки з сім’єю. А одного разу зателефонувала дружина дядька, і повідомила, що бабуся дуже чекає мою маму.

Мама тут же почала збиратися, готова була виїхати, але їй знову зателефонувала тітка і наполегливо зажадала не приїжджати, мовляв, бабуся відмінно себе почуває, а сама тітка проводить генеральне прибирання в будинку, тому їй не потрібні зайві люди, тож повно народу . Як потім з’ясувалося, тітка ще й відчитала невістку за дзвінок моїй мамі.

Мама забарилася, не знаючи, що робити, але ввечері все-таки вирішила поїхати. А коли вона дісталася, виявилося що бабусі не стало десь годину назад. Бабуся так чекала приїзду старшої дочки і не дочекалася! Мама досі картає себе, що поїхала невчасно, що не встигла. Я вважаю, що у всьому винна тітка, але мама все одно не перестає картати себе, що послухала її. Вже пройшло 15 років, а мамі досі болить ця ситуація.

Як пізніше з’ясувалося, поки тітка жила у бабусі, вона переконала її переписати всю нерухомість на себе. І тепер мамина сестра стала єдиною власницею бабусиного будинку, хоча дітей у бабусі було четверо, і кожен мав право претендувати на свою частку.

Для себе я зробила висновок – потрібно дорожити кожною хвилиною, проведеною з рідними людьми.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page