– Не можу повірити, що мій син мене в телефоні заблокував! – розповідає 60-річна Олена Іванівна. – Руслану ніяк не можу додзвонитися два тижні вже! Уже навіть дружині його дзвонила, питала, чи все у них нормально. Так, все в порядку, говорить, не знаю, чому ви з Русланом зв’язатися не можете. А мені Галя каже – мамо, а він не міг заблокувати тебе в телефоні? Дуже, каже, схоже.
У Олени Іванівни двоє дорослих дітей: 36-річний син Руслан і дочка Галина, на п’ять років молодша за брата. Руслану було тринадцять, коли мати розлучилася з чоловіком. Відтоді Олена Іванівна ростила дітей одна.
– Та нормально все було! – розповідає вона. – Працювала я завжди, звичайно, але на одній роботі, не на трьох. Аліменти отримувала, колишній чоловік справно їх платив. Плюс мені пощастило в свій час влаштуватися в гарну компанію, там я і працювала до пенсії, і навіть трохи довше. Тільки з цього Нового року пішла.
– Втомилися працювати?
– Та й втомилася, і дочка наполягла. Щось здоров’я підводити стало, а там ще нове начальство прийшло. Галя каже – мамо, та йди сама просто, і все! Знайдемо ми тобі вдома заняття.
Олена Іванівна подумала – так все одно ж звільнять, якщо захочуть. Дійсно, простіше написати заяву і йти на заслужений відпочинок, все одно рано чи пізно доведеться. І так і зробила.
– Сиджу тепер вдома! – розповідає Олена Іванівна. – Я весь час боялася без роботи залишитися, думала, чим займатися буду. Але Галинка мені знайшла такі курси цікаві онлайн, по психології, я давно хотіла. Записала мене на скандинавську ходьбу, там жінки такі гарні всі.
– Ну, зараз саме час!
– Так, я теж так вирішила. Галинка мені в інтернеті постійно якісь цікаві навчальні ролики знаходить.
З дочкою Олена Іванівна дуже близька.
– Галина мені і гроші пропонувала, мовляв, на пенсію жити складно. Але ні, я відмовилася навідріз – поки я ще на ногах і в своєму розумі, жити буду на свої. У мене накопичення є, на комуналку субсидія, плюс пенсія капає. А Галинка моя знімає квартиру, збирають з чоловіком на початковий внесок. Молодим гроші потрібніші.
– А син не пропонував допомогу?
– Син? Так він взагалі не знав, що я на пенсії вже, уявляєш? Перед Першого травня запитує мене – мамо, а ваша контора працює між святами, з четвертого по сьоме? Я кажу, не знаю, Руслан, я вже п’ять місяців там не працюю взагалі-то. Він був вельми здивований. А я ж говорила йому про це сто разів! Він такий, весь в собі. З ним говориш, і відчуваєш, що в порожнечу.
Раніше я засмучувалася, смикала його, намагалася достукатися. Руслане, кажу, ти мене слухаєш взагалі, чи ні? Про що я зараз говорила? Ну, потім перестала вже. І взагалі не чіпаю його зайвий раз. Дзвоню раз в тиждень, питаю – все в порядку? Ну й добре, добре, якщо що, дзвони. Ось і все з ним спілкування.
Руслану, звичайно, непросто: у нього робота з підробітками, кредит, син-підліток від першого шлюбу, а також нова сім’я – молода дружина і немовля, які теж вимагають уваги. Втиснути в цей щільний графік ще й спілкування з матір’ю про погоду просто не представляється можливим.
При цьому той факт, що син не знає або не пам’ятає, що мати вийшла на пенсію, Олену Іванівну зачепив.
– Думаю – а давай я зроблю в такому випадку заповіт на Галинку! – розповідає Олена Іванівна. – Ну а що, вона стільки возиться зі мною! Всі проплати онлайн на ній, до лікарів мене записує, з заняттями цими допомогла. Підтримує завжди, дзвонить, цікавиться. Розмовляє нормально, щиро цікавиться, як у мене день пройшов.
Ну і в майбутньому, якщо що зі мною не так, до кого я піду? Природно, до дочки! Руслану ніколи, невістка мною займатися не буде. Колишня невістка – тим більше. Подзвонила Руслану. Кажу, сину, ти можеш на мене ображатися, але я вирішила ось так – щоб потім для тебе це не було несподіванкою.
Цього разу Руслан, мабуть, почув, що йому хотіли повідомити. І в результаті – ось, заблокував мати в телефоні.
– Без спадщини, виходить, що не потрібна! – засмучується Олена Іванівна. – Хоча адже і зі спадщиною щось не дуже була потрібна.
Хтось скаже, що мати неправа, бо ділити потрібно навпіл. Але будуть і ті, що вважатимуть, що це син неправий, нічого ображатися, отримав те, що заслужив.
Фото ілюстративне – whatpresent.
