Можна сказати, що мої батьки подбали не лише про себе, але і про мене, бо забезпечили мене квартирою.
В свій час мій батько протягом багатьох років їздив на заробітки і придбав для нашої сім’ї велику трикімнатну квартиру, зробив там гарний ремонт, все обставив меблями.
Заможними ми ніколи не були, але завдяки батькові жили ми дуже добре, не відчували потреби ні в чому.
Подбав тато і про мене, він придбав однокімнатну квартиру, і відразу оформив її на мене, щоб коли я вийду заміж, у мене було своє житло.
Батьки не тільки купили мені квартиру, але і допомогли її обставити, так що відразу після весілля ми з чоловіком заїхали в нове житло.
Ми раділи, адже не кожна молода сім’я має такий гарний старт. Але зупинятися на цьому ми не збиралися.
Я вважала, що тепер нам з чоловіком належить разом дбати про те, щоб з часом придбати собі більше житло.
До слова, батьки чоловіка не дали нам абсолютно нічого, навіть тумбочку в нашу квартиру не принесли.
Мене цей факт трохи коробив, але я вирішила, що так теж непогано – нехай не допомагають, але і не втручаються в наше життя.
Певний час так і було, але все змінилося 4 роки тому, коли не стало мого батька.
Мама залишилася одна в їхній трикімнатній квартирі, і мої свекри стали говорити, що їй не треба таких хоромів.
Не знаю з чого вони вирішили, що вона комусь щось винна, але раптом почалися розмови про те, що непогано б, щоб моя мама переїхала в нашу однокімнатну, а ми в батьківську трикімнатну.
Я про таке навіть не думала, тому і не озвучувала мамі цю думку.
Але за мене це зробила свекруха, яка прямо мамі сказала, щоб вона з нами помінялася квартирами.
На серйозну сімейну розмову викликали і мене – дорікали, наводили аргументи, просили вмовити маму.
А мама була категорично проти, вона вважає, що вони з татом і так забезпечили нас житлом.
Мама запропонувала інший варіант – щоб ми продали нашу однокімнатну квартиру, свекри б додали свою частину, і цього б вистачило, щоб купити двокімнатну.
Тільки от грошей у батьків чоловіка на таку допомогу немає і не передбачається.
Але я впевнена, що якби навіть гроші у них були, вони б нам їх не дали – просто бувають такі люди.
Я, звичайно, стала на захист мами і сказала, що ніколи не погоджуся на переїзд, ця квартира завжди належала і буде належати мамі, а ми з чоловіком самі заробимо на більшу – тоді і переїдемо.
Але несподівано для мене чоловік став на сторону своїх батьків, сказав, або я наполягаю на переїзді, або він думатиме про розлучення.
Що тепер мені робити, я не знаю?
Я аж ніяк не хочу засмучувати маму, але і розлучатися з чоловіком теж не варіант.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
