fbpx
Життєві історії
Почалося приготування до весілля. Іван мій з села, а я – з міста. Усім керувала моя мама. У нас запрошених було 18, а чоловікової родини – 68. Ми з мамою вже обирали сукню, коли Іван сказав, що весілля не буде, у його батьків немає стільки грошей. Ввечері мені зателефонувала свекруха. Вона сказала, що в них велика родина, вони не можуть усіх вести в ресторан, а якщо когось не запросити, то образяться. Вона сказала, що в них велике подвір’я, страви вони самі приготують, а столи можна і на городі поставити, вона так і своїй доньці весілля робила. Я навіть не знала, що їй сказати. Моя родина з міста, що вони скажуть, коли їх на городі їсти посадять

З Іваном ми зустрічалися більше року. Він хлопець з села, а я з міста. Але він дуже хороша людина, хоча родом з небагатої сім’ї, але сам дуже працьовитий, він вважає, що чоловік сам має забезпечувати родину. Його простота і бажання зробити мене щасливою, дуже подобалися у ньому. Ми щиро кохали одне одного. І Іван нещодавно зробив мені пропозицію. Я була неймовірно щасливою жінкою.

Згодом ми повідомили батькам цю радісну новину. Спочатку з’їздили до його батьків в село, потім до моїх. Батьки відреагували радісно. Згодом ми вже подали заяву в РАЦС.

Почалися весільні приготування: ми вибирали місце для святкування найрадіснішої події в нашому житті. Вирішили святкувати там, де відзначали весілля мого родича, це була невеличка база відпочинку. Там все є, і все поруч: хороший банкетний зал, велика територія, номери, лазня, сауна, басейн. Загалом можна відмінно відсвяткувати з близькими, та ще й гарно провести всі вихідні.

Ми вирішили там і все обговорити. Туди приїхали наші батьки, де вперше побачили одне одного і познайомилися.

Усім керувала моя мама, залишилися ще свіжі спогади в пам’яті після весілля мого брата: наречену одягаємо ми, ви – нареченого, кожна сторона стіл для “своїх” гостей оплачує сама, а фотографа, тамаду і інші витрати ділимо навпілнавпіл.

Батьки чоловіка погодилися і ми стали вибирати меню. Наступного дня ми з мамою поїхали шукати красиву весільну сукню.

І несподівано мені телефонує Іван, він сказав, що весілля відміняється. Я засмучена їду відразу додому, до нього, щоб зрозуміти в чому причина.

Іван розповів, що його батьки не так зрозуміли моїх. Вони думали, що стіл для гостей будуть оплачувати навпіл, а не кожен своїх. Як виявилося, що у його сільських батьків немає стільки грошей, щоб оплатити стіл за своїх гостей. З нашого боку нарахували 18 осіб, разом з моєю ріднею, мною, найкращою подругою, її чоловіка та дітей, а з його 68! І це тільки родичі! Батьки Івана сказали, що в них велика родина, і вони не можуть когось не запросити, адже образяться близькі, а на базі відпочинку все дорого.

Я подивилася список. Сказала Іванові, що брата його бабусі з сім’єю кликати зовсім не обов’язково, і там таких багато. Та він сказав, що коли родичі дізнаються про весілля, засмутяться, що не покликали, адже вони завжди все святкують великою ріднею.

Сказав Іван, що начебто гроші у батьків є, але вони 2 роки їх збирали, щоб перекрити дах, прокопати свердловину і провести газ до хати, і краще зроблять це, ніж прогуляють за 2 дні.

Я заперечила, звичайно, сказала, що мої батьки відклали купівлю нового автомобіля, щоб мені весілля зробити, і що я тепер має сказати своїй рідні.

Батьки Івана зателефонували мені ввечері, вони пропонують альтернативу. Подвір’я у них велике, все приготують самі, поставлять в городі столи, адже так вони відзначали весілля своєї доньки, і всі залишилися задоволені.

Але я не знаю як бути, у мене родина вся з міста. Як вони відреагують, коли їх посадять їсти прямо на городі?

Я навіть не знаю, як мамі з батьком про це сказати.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – weddywood.

facebook