fbpx
Життєві історії
Побачивши свого Андрія з коханкою, Юля зателефонувала, а той нахабно брешучи сказав, що за булочкою в магазин вискочив. Що це за булочка, Юля вже побачила. Але плакати на очах матері не стала

Побачивши свого Андрія з коханкою, Юля зателефонувала, а той нахабно брешучи сказав, що за булочкою в магазин вискочив. Що це за булочка, Юля вже побачила. Але плакати на очах матері не стала

Андрій дуже розраховував на те, що дружина візьме його назад. Тому що грошей у нього залишилося – зовсім нічого і спав він вже майже тиждень в машині.

Посеред ночі Юлі зателефонував батько.

-Мати в лікарню відвезли. Температура третій день. За матеріалами

Переполошилася Юля. Нашвидку зібралася і поїхала, наказавши чоловікові відвести сина, Ваньку, в школу.

-Їду мінімум на тиждень, поки мати не випишуть, – оголосила чоловікові вона, – Не маленькі, впораєтеся.

Батьки Юлині в сусідньому від їх міста селищі жили, всього 50 км шляху, недовго їхати.

Приїхала, відразу бігом в лікарню, а там у матері пнeвмoнію виявили, зібралися в місто везти, там все-таки обласна лікарня є. Юля добро дала, разом з матір’ю в карету швидкої допомоги завантажилася і поїхали. А там в дорозі зв’язку мобільного немає, так і забула Юля чоловікові зателефонувати, відзвітувати.

Прибувши в місто, «Швидка» застрягла в пробці, коли раптом Юля, з вікна, з «швидкої», побачила чоловіка, Андрія. Той ішов по тротуарsі з якоюсь дівчиною під-руку. Дівиця в руках квіти несе, красиві такі темно-червоні троянди.

Біле гладке волосся, яскраво-червоні губи, стрілки – до самих скронь на очах намальовані. Ну чисто жінка-кішка. Гpyди неприродно великi, на ходу коливаються-випирають з-під тонкої кофтинки.

Юля телефон дістала і давай чоловікові дзвонити. На її очах Андрій телефон свій з кишені штанів дістав і звичне «алло» відповів. На питання, де він, збрехав нахабно, що з роботи в сусідній магазин забіг, за булочкою з повидлом.

Що це за булочка, Юля вже побачила. Але плакати і пред’являти зрадника в телефоні на очах у матері нічого не стала. Мати, вона хоч і хвора, а переживати буде, на те і мати, хоч вже і бабуся.

Юлину мати в лікарню благополучно забрали і Юля відразу-ж додому понеслася. У гpyдях свербiло, в носі хлюпало, а в очах від сліз палило нещадно, але розкисати часу не було.

Юля всi речі чоловіка по валізах розклала, по-звичці підвертаючи акуратно рукавчики на сорочках і штани кoбeля складаючи, строго дотримуючись стрілки. А потім схаменулася, вивалила все назад і як попало закинула.

Всі речі не влізли, а валізи вже закінчилися. Так вона ногами давай весь вміст втоптувати, щоб утрамбувати. А потім, щоб замочки застебнути, ще й зверху пoпoю сiла, бурмочучи про себе нечитабельні лaйки, в повній мірі гулящих мужичків, що характеризують.

І за двері в під’їзд всі речі і винесла.

Нагулявшись чоловік з’явився додому як тільки Юля йому подзвонила і про приїзд свій повідомила.

-Юль? Чого приїхала? А валізи чого за дверима стоять? – обурився Андрій, очима безсоромними на неї зиркаючи.

-А бачила я вас. Тебе бачила і твою булочку, – оголосила Юля, стоячи до судженого задом і жарячи спокійно в сковорідці котлети з свинячого фаршу, і бульончик варивши, курячий. Котлети – синові який повинен був зі школи повернутися; бульончик курячий – для матері (в лікарню).

Чоловік засоромлено замовк, потім щось про сина  бурчати почав.

-Проживемо, виховаю, – заспокоїла його дружина.

Дай хоч повечеряти перед виходом, – раптом почав благати він, запах котлет відчувши.

-Обійдешся, – відбрила його дружина.

Вона потай зловтішався, що тепер більша частина котлет нарешті синові дістанеться, на вечерю, крім того, їх ще завтра на обід залишиться. До них вона макарошки відварить і вуаля: всі члeни сім’ї (що стала на цілого їдця менше), ситі при мінімальній кількості витрат. А то коли чоловік-Проглот в будинку, котлети у них довго не лежать, всі вони в шлунку у чоловіка швидкоплинно виявляються.

Пішов Андрій. Хоч і видно було по очах, що без особливого бажання.

На радощах Юля подруг покликала, гулянку влаштувала і канкан станцювала.

***

Коханка жила з мамою, в однокімнатній квартирі. Тому впустити до себе Андрійка вона не могла дозволити.

-Ми з мамою на одному дивані спимо, – заявила вона і Андрій зітхнув:

-Краще б я з тобою на цьому дивані спав. Заздрю ​​я твоїй мамі.

За ручки зі своєю Наталочкою в під’їзді потримався і з валізами назад в свій автомобіль спустився. Ночувати вирішив в готелі, куди Наталочку свою і покликав.

Дивився він на свою сплячу Наталочку і зітхав. Витратив він сьогодні весь аванс на номер  і на вечерю в ресторані. Тому як заснути, не поївши, та й не понюхавши запах смачних котлет, які дружина вдома смажила.

Вранці він розбудив Наталю раніше.

-Сорочку мені погладь? Ця cтеpва мені все м’яте поклала.

Коханка тільки потягнулася в-відповідь.

-Я з тобою не для цього.

-А для чого ти зі мною? – здивувався Андрій.

-Дурачок, – посміхнулася коханка, – для любові.

Андрій зітхнув. Якось не до любові йому стало: адже грошей немає. А без них і душа не співає.

Читайте також:В ОДНІЙ ІЗ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ ПОБАЧИЛА, ЩО СИН НАДІ ОДРУЖИВСЯ. ФОТО ЗА СТОЛОМ, КОМЕНТАРІ З ПРИВІТАННЯМИ. НУ, Я ТЕЖ НАПИСАЛА, ЩО БАЖАЮ МОЛОДИМ ЩАСТЯ І ТАК ДАЛІ. ЗВИЧАЙНО, ЗАСУДЖУВАТИ ЇЇ НЕ БУДУ, АЛЕ ОСАД ЗАЛИШИВСЯ. НУ ЯК ВОНА ТАК З НАМИ МОГЛА ПОСТУПИТИ

***

У перший же свій «без чоловіка» вихідний, Юля до обіду ніжuлася у вaнній. Потім, не поспішаючи, вийшла і півгодини милувалася на свою нову стрижку в дзеркалі, переміряла нові речі, які встигла купити.

З відходом чоловіка стало їй легше. У квартирі чисто, ніхто не смітить. Квартира до речі, її, дошлюбна, була. Дитина – велика, самостійна. Та й сусід, неодружений Єгор, раптом звернув на неї свою увагу і став привітніше.

-Юлічка? Вибач дурня! – з квітами, негoлений, в пом’ятому піджаку, чоловік стояв за дверима і дивився з жалем на неї.

-Ні! – розсміялася від щастя Юля. – Не пробачу! Іди, куди ходив від мене потайки! Свободу тобі даю.

-Ну Юль? Кому ти потрібна, в свої 37? – про всяк випадок нагадав чоловік. Колишній чоловік. -Пропадеш без мене?

Він дуже розраховував на те, що дружина візьме його назад. Тому що грошей у нього залишилося – зовсім нічого і спав він вже майже тиждень в машині.

-Пропаду, – кивнула радісно головою Юля, зачинивши перед ним двері.

Тоді Андрій задумав недобре діло. З’явившись під вечір додому, знову подзвонив в двері. Дружина відкрила. Красива така стала, в сукні новій і в сережках-висульках.

Обличчя стало сніжно-білим, як у гейші, на ньому шар такого, ніби вапна, а на щоках – дві рожеві плями. Стрілки на очах ажно до самих скронь намалювала. Фарбуватися Юлька зовсім не вміє.

-Чого тобі? – невдоволено жадала вона.

Замість тисячі слів, Андрій кинувся на неї немов ягуар в стрибку із засідки і втупившись в губи, притиснув її до стіни. «Моє адже» – порахував він.

Таке він в кіно бачив. Приборкання норовливої ​​ніби-б?

Але з кухні, через двері, теж зовсім як в кіно, з’явився сусід неочікувано, Єгор взяв за шкірку Андрюшку з Юлі зняв і за двері викинув, показово прямо під зaд пнув.

-Юля тепер жінка вільна, – безсердечно повідомив він.

-Так, – підтвердила Юля, за його спиною потужною висунувшись.

З квартири прям аж несло смаженими м’ясними котлетами, самими Андрія улюбленими, які Юля раніше йому виключно лише у свята смажила.

І зрозумів Андрій, що він безповоротно втратив.

Шкода.

You cannot copy content of this page
facebook