fbpx
Життєві історії
Пізнім вечором в хату Анни хтось постукав, вона виглянула у вікно і не відразу впізнала свого Василя. Вони ж не бачилися 20 років

Пізнім вечором в хату Анни хтось постукав, вона виглянула у вікно і в чоловічій невиразній постаті не відразу впізнала свого Василя. Вони ж не бачилися 20 років, останній раз він приїжджав на весілля до сина, але коли ж це було.

Одружилися Анна з Василем молодими, ледь по 19 років їм виповнилося. Родом були з одного села, обоє з бідних сімей, відразу почали хату будувати. Грошей не було, тому Василь почав їздити разом з іншими чоловіками з села на заробітки.

Хата по легенько росла, Анна з сином поки чоловік був на заробітках, жила у своїх батьків, вони з дитиною залишалися, а Анна відразу на роботу вийшла. Так спільними зусиллями за 10 років вони збудували будинок. Коли нарешті заселилися в нього, Василь на заробітки їздити не перестав, бо вже звик до такого життя. Та й вдома з роботою було не дуже.

Анна не раз просила чоловіка вже нікуди не їздити, казала, що інші люди якось без заробітків дають собі раду і вони теж справляться. Хочеться вже трохи і для себе пожити, бо ж молодість минає, а вони все порізно. Але Василь не хотів слухати, казав, що он син підростає, треба і про нього подбати.

Так і жили, приїжджав Василь додому лише на свята, Анні ті гроші вже і не милі були. Але чоловік залишатися вдома не хотів, казав, що він вже звик так жити і що його все влаштовує.

А одного разу Василь на Різдво не приїхав. Передав через сусіда, з яким працював, лист для дружини. В ньому повідомив, що знайшов собі іншу, буде розлучатися з Анною. Синові на весілля купить квартиру. Просив пробачити і зрозуміти.

Слово своє Василь дотримав, приїхав на весілля до сина, подарував ключі від квартири. Будинок залишив Анні, відтоді про нього не було жодної звісточки. А тепер, наче примара, повернувся через 20 років.

Надворі був вечір, то ж Анна впустила непроханого гостя до хати. Пригостила вечерею, запитала, чого той прийшов. Василь крутити не став, зізнався, що залишився без нічого. Він останнім часом не дуже добре себе почуває, роки беруть своє, заробляти гроші вже не може. Дружина, з якою він прожив майже 20 років, вигнала його. І тепер йому просто нікуди йти.

Сказав Анні, що зрозуміє, якщо і вона йому вкаже на двері. Але якщо буде її така добра воля, то нехай впустить його жити хоча б в стару літню кухню. Вже краще, ніж на вулиці.

Анна сказала чоловікові, щоб той лягав спати, а вранці вони щось придумають. Всю ніч вона думала, що робити далі. З однієї сторони вона звикла жити без нього, та й він зрадив її, як не крути. А з іншої, будинок, в якому вона прожила стільки років, збудовано за гроші Василя. Що робити? Як правильно вчинити, щоб було по-людськи.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page