На сьогоднішній день я не молода вже жінка, у мене є вже онучата, я – бабуся близнюків. Їм зараз 2 роки, вони дуже активні та цікаві. Мені подобається з ними гратися і радувати їх гарними подарунками. Але те, що дочка практично щодня мене просить няньчитися з її дітьми – мене дуже засмучує.
Справа в тому, що я Тамару ростила сама, адже з моїм чоловіком ми розлучилися дуже швидко, і допомоги від нього практично не було ніякої. Мені довелося пів життя пропрацювати на заводі, займаючись фізично важкою працею, щоб виростити свою дитину і вона ні в чому не мала потреби.
Я народила її в 20 років і не встигла, як слід, отримати насолоду від життя, я була зайнята лише роботою і турботою про Тамару. Все, що я відтоді бачила – це кухня, брудний посуд, брудні пелюшки, дитячі недуги, недоспані ночі, брак грошей і докори родичів, які щодня мені говорили, про що я думала раніше. Я ні на що не скаржуся – все це було наслідком мого вибору. Не потрібно було поспішати виходити заміж і не народжувати до того, як отримаю вищу освіту і знайду високооплачувану роботу, хоч трохи потрібно було мені самій стати на ноги, а потім створювати сім’ю, адже так і мені і моїй дитині було б легше жити. Можливо, тоді вдалося б насолодитися власним материнством, а не працювати з ранку до вечора, чекаючи того моменту, коли все це скінчиться.
Я змогла трохи заспокоїтися і вдихнути з полегшенням, тільки коли дочка переїхала в студентський гуртожиток. Хоча оплачувати навчання доводилося мені, Тамара трохи підробляла і частково забезпечувала себе.
Чесно кажучи, для мене було дуже дивним і неочікуваним те, що вона після отримання диплома ним не скористалася, а практично відразу вийшла заміж і повідомила всім, що чекає дитину. Зять мій, дуже дякую долі, виявився дійсно дуже доброю людиною. Він добре ставиться до своїх дітей, дружини і всіх наших родичів.
Однак, я не можу дати їм того, чого вони від мене чекають. Я категорично не згодна, після того, як більшу частину свого життя і здоров’я віддала доньці, присвячувати свій час на схилі літ своїм онукам, заради того, щоб Тамара змогла відпочити, поїхати кудись з чоловіком за кордон, або з’їздити на розваги.
Мені свого часу ніхто не допомагав – мати з батьком жили далеко, і не могли дати мені навіть матеріальну допомогу. У мене в той час, коли дитина була маленькою, не було ні пральної машини, ні няньки, ні навіть помічниці. Я все звикла робити сама. У дочки ж є чоловік, який вечорами допомагає з дітьми, забезпечує сім’ю, пральна машинка-автомат, посудомийна машина і навіть робот-пилосос.
Невже їй може бути важко наглядати за двома дітьми в таких умовах? Вона ж не працює ніде, не думає чим завтра буде годувати діток. Тамара народжувала для себе діток, так чому я повинна присвячувати роки на старості років заради її дітей? Ми з нею через це часто сперечаємося з цього приводу, і я хвилююся, що вона просто взагалі перестане зі мною спілкуватися і я на старості років залишуся жити сама і нікому не потрібна.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – vgorode.