Ось 30 років свого шлюбу Тетяна думала, що у них з її чоловіком Андрієм дуже зразкова сім’я.
Андрій – чоловік доволі спокійний, як скеля, відповідальний, надійний в усьому, з золотими руками, ну ось просто нереально казкова мрія, а не чоловік. Здавалося кращого сім’янина годі й шукати.
Усі родичі постійно говорили, що Тетяні дуже пощастило з чоловіком. Про таких кажуть “все в дім, все в сім’ю”. І Тетяна йому до пари: господиня вона зразкова, завжди чистота у неї скрізь, чудова мати вона та господиня прекрасна.
За 13 років їх спільного сімейного життя народили і виростили вони в шлюбі двох дітей. У будинку завжди пахло свіжими пирогами та борщем, друзі та рідні любили приходити в гості, відзначали свята, компанією їздили на пікніки, весь час щось затівали, не було нудно в їх родині.
А закінчилося це сімейне щастя, як не дивно, доволі банально, як у багатьох: Андрій зізнався Тетяні, що, здається, закохався в іншу жінку. І справжнє почуття у нього – там, далеко від дому, а не тут. А те, що було у них, це просто по молодості і по звичці, як у багатьох людей таке буває. Справжнє кохання – воно не таке, і борщі в ньому – не головне.
Нічого не вдієш, розлучилися вони і стали жити кожен своїм життям, адже вороття назад не було.
Андрій одружився на своїй Оксані, згодом народилася у низ дитина. Злі язики стверджували, що оксана – повна протилежність вірній і господарській Тетяні.
“І що він у ній знайшов?” – дивувалися всі друзі та знайомі, хто знав цю жінку і колишню дружину Андрія. Лінива дуже, нечупара якась, зовсім не така хороша, як його колишня дружина Тетяна.
У будинку Оксани все робив лише сам Андрій: і за дитиною він гарно доглядав, і готував, і посуд мив. Навчився і борщі варити, і млинці пекти, адже на саму Оксану в цьому плані надії було мало.
– Тепер, мабуть зрозуміє твій колишній чоловік, яке щастя втратив, – говорили подруги Тетяні. – Оцінить, що таке налагоджений побут. Прийде до тебе ще, ось побачиш, ще вибачатися буде і проситися, щоб ти прийняла його назад.
Але Андрій повертатися до першої дружини Тетяни зовсім і не поспішав.
А ось вже через кілька років трапилося щось недобре: Андрій занедужав.
Фахівці тільки опускали очі і знизували плечима, надія залишається тут завжди, поки людина жива. Треба сподіватися. А там, як Бог дасть.
Почалося серйозний та дуже непростий період в житті чоловіка: перебування в стаціонарі. Оксана через кілька тижнів такого життя зібрала їх спільну дитину і поїхала кудись, а куди – ніхто не знав, а до самого Андрія в лікарню прийшла його колишня дружина Тетяна.
Та так і залишилася після того – сиділа поруч постійно, тримала за руку, розмовляла, втішала, приносила з дому в затишних баночках бульйон і смачненький узвар – в загальному, доглядала день за днем і ставила на ноги свого колишнього чоловіка Андрія. Крутилася щодня біля нього, як біля дитини малої.
І, мабуть, завдяки цій турботі сталося диво – Андрій, на диво для усіх, пішов на поправку.
Видужав, прийшов до Тетяни – вибач мене за все, мовляв, нерозумного такого, прийми назад мене, щось сам не зрозумів, що накоїв, коли залишав вас! Сам не знаю, що зі мною сталося, був як в тумані! Тепер все зрозумів, усвідомив. Почнемо спочатку жити разом, з чистого аркуша, тепер у нас все буде по-іншому.
Тетяна добре подумала і пробачила свого колишнього чоловіка, адже в душі й досі щиро кохала його. Зажили як і раніше: Тетяна пекла пироги та варила компоти, Андрій зробив в кімнатах гарний ремонт, повернули собі коло старих друзів, які із задоволенням потягнулися в гостинний та затишний будинок.
Виросли діти, народився у подружжя онук. Всі були просто впевнені, що Андрій і не згадує про своє захоплення молодості, тим більше, Оксани вже давно і не було в місті.
Тільки одного разу вона повернулася до своїх батьків, які жили недалечко. З двома дітьми – сином Андрія і ще однією дитиною, невідомо де її батько був тепер, та й нікому вже до того діла й не було зовсім, цим ніхто й не цікавився вже. Не в найкращій формі, бліда, злиденна, напівголодна, видно, що жилося їй дуже непросто.
Подзвонила якось, несподівано, Оксана Андрію і попросила про зустріч. Він пішов, здавалося, неохоче до неї, а у Тетяни все в той вечір валилося з рук.
І, як виявилося, не дарма – на наступний день Андрій просто зібрав знову свою стару торбу, взяв найнеобхідніші пожитки, сказав Тетяні, що він нерозумний чоловік і її не гідний, і пішов до своєї Оксани. В його очах був смуток, наче зачарувала вона його.
Живе тепер він з нею, орендують квартиру, виховує свого сина і ще одну дитину Оксани, нерідного свого, пече по неділях млинці, прибирає і не скаржиться ніколи на неї і своє життя.
Правда, виглядає він не дуже добре, але, можливо, це наслідки перенесеної кілька років тому недуги. Та й роки вже дають про себе знати, адже це не 18 йому давно. Хоча, з іншого боку, поки немає ще й п’ятдесяти.
І всі рідні, друзі, сусіди, які знають цю історію в такому великому подиві. Ніхто не вірить, що можна ось так підло розплатитися за добре серце хорошої людини.
Тетяна найкращі роки свого життя йому віддала, стільки тепла, любові та турботи дала. А він? Ну як так можна? Чи може ще щось змінити жінка, щоб повернути чоловіка назад?
Фото ілюстративне.
