fbpx
Життєві історії
Після весілля мама моя щодня до нас їздила. Мені її і шкода було – спробуй в 60 років їздити ось так туди-сюди. Я їй пропонувала час від часу – не приїжджай завтра, відпочинь, посидь дома. Кажу, а сама боюся – а раптом вона погодиться і не приїде до мене завтра? Що я робити буду без неї? Але матуся ні дня практично не пропустила, спасибі їй величезне. Дай їй Бог здоров’я! А свекруха моя дуже недобра людина, вона не лише невістку не любить свою, а й доньку рідну

– От чесно вам скажу, я навіть не знаю, як би я ростила своїх двійнят без допомоги моєї мами! – частенько говорить усім людям Ірина. – Мама нас всіх просто врятувала. Перший рік я взагалі не пам’ятаю, якщо чесно. Все було, як в тумані. При тому, що чоловік постійно швиденько з роботи додому лише й біг відразу, допомагав, як міг, ми тільки встигали крутитися. Мама моя тоді щодня до нас їздила. Мені її і шкода було – спробуй, в 60 років їздити ось так туди-сюди. Я їй пропонувала час від часу – не приїжджай завтра, відпочинь, посидь дома. Кажу, а сама боюся – а раптом вона погодиться і не приїде до мене завтра? Що я робити буду без неї? Але матуся ні дня практично не пропустила, спасибі їй величезне. Дай їй Бог здоров’я!

– Нічого собі, так твоя мама – просто справжній ангел! Кожен день, як на роботу приходила. Молодець! Начебто шістдесят років ще не старість, звичайно, але з малюками сидіти вдома, тим більше двома, вже важкувато! а живе-то вона далеко?

– У тому-то й справа, що на іншому кінці міста практично! Зате свекруха – в сусідньому будинку. За перший рік була в гостях – не повіриш! – рівно чотири рази, якщо вважати виписку з дитям додому після народження. Про допомогу не йдеться зовсім з її сторони. Прибігла, посміялася з ними пару хвилин, принесла печиво і яблука і давай бігом тікати. У неї позиція одна суттєва – я своїх дітей підняла, більше нікому нічого не винна.

– Ну, слухай, свекруха – вона і є свекруха. Недарма ж кажуть, що онуки від дочки рідніше, ніж онуки від сина.

– Ага, я теж так думала – до тих пір, поки пів року тому зовиця не народила, її дочка. Все теж саме. Дочка після народження з немовлям одна, ще й без чоловіка, а матуся в Італію полетіла з подругою на два тижні – відпочити, світ подивитися. Ось така бабуся!

– Ну що сказати. Дуже по-сучасному!

– У мене в голові таке не вкладається. Я ось думаю, хіба можна любити свою дитину, і не допомагати йому у такі непрості часи? Просто ось так відійти в сторону? Я своїм дітям допомагатиму і грошима поділюся, і з онуками сидіти не відмовлюся. Ніколи не скажу – це не мої проблеми, а ваші, вирішуйте їх самі. Просто свекруха, мабуть, не любить дітей своїх – ні сина, ні дочка. І ніколи не любила. Мабуть, так буває.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page
facebook