З дітьми у мене завжди були дуже гарні стосунки, але тему спадщини ми ніколи не піднімали, тому я щиро вірила, що мої діти люблять мене просто так.
Своєю великою родиною я завжди дуже тішилася і навіть пишалася.
Я вдова, чоловіка вже кілька років немає, жити в трикімнатній квартирі одній мені стало сумно, та й дорого теж, якщо чесно.
Хоч я і вийшла нещодавно на пенсію, але продовжую працювати, бо ще маю сили, та й гроші зайвими теж не бувають.
Квартиру свою я вирішила продати, з дітьми я не радилася. Звідки ж я знала, що через продаж квартири все це почнеться?
В молодості, після одруження, ми з чоловіком обзавелися однокімнатною квартирою.
Потім чоловікові перейшла у спадок ще одна однокімнатна квартира.
Цими квартирами ми потім забезпечили двох синів житлом. Ми були впевнені, що таким чином ми свій обов’язок виконали.
Потім чоловікові вдалося купити гарну трикімнатну квартиру майже в центрі, в якій ми вже самі жили.
Коли не стало чоловіка, старшому синові, Івану, було 44 роки.
На той час він купив собі двокімнатну квартиру в центрі, а подаровану колись нами однокімнатну, залишив для свого вже майже дорослого сина.
Молодшому, Віктору, тоді було 38 років. Він взяв собі за дружину розлучену жінку з дитиною.
Незабаром невістка народила ще двох дітей. Віктор трохи їздив на заробітки, і через кілька років вони обзавелися невеликою за площею, але трикімнатною квартирою.
Дочка дружини молодшого сина вже доросла – їй 19 років. Вона вчиться в університеті і ще живе за рахунок батьків.
Я не вважала, що я щось винна цій дитині, адже за великим рахунком вона мені навіть не рідна внучка, а от її мама, моя невістка, вважала інакше.
Продала я свою стару трикімнатну квартиру, натомість обзавелася невеликою однокімнатною квартирою з сучасним плануванням, зробила дорогий ремонт і купила собі нові меблі.
От було у мене таке бажання хоч на старості років пожити нормально, до того ж, за свої гроші!
Дітей я вважаю, я також не обділила, обом синам дала по 40 тисяч гривень.
Решту суми я вирішила залишити собі, щоб мати хоч якісь заощадження про всяк випадок.
Невістці, звичайно, такий поворот дуже не сподобався.
Вона образилася на мене, і сина переконала, що я егоїстично поступила. А молодший син вже старшого налаштував проти мене.
Тепер вони всі вважають, що я могла б і на дачі пожити, а гроші поділити між синами і внуками, а не купувати собі розкішні новобудови.
Сини перестали зі мною спілкуватися, так що я вже й не рада, що зважилася на продаж нерухомості.
Жила б собі у своїй квартирі далі, і все було б нормально. А тепер я навіть радіти не можу тому, що у мене така гарна квартира.
От що це таке? Я справді щось недобре зробила, чи це мої діти невдячними виросли?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
