fbpx

Після того, як в нас народився синочок, через 12 днів чоловік зібрав речі і пішов. Мені було дивно, бо Михайло нічого не пояснив. Я хотіла дізнатися правду, але не могла першою зателефонувати йому

В шлюбі з Михайлом жили ми 3 роки. Ще до того часу, як ми одружилися, він добре доглядав за мною, і коли ми стали зустрічатися продовжував дарувати хороші подарунки, кликав на побачення, приділяв мені багато уваги, возив відпочивати в гарні місця, хоча це коштувало чимало грошей.

Михайло завжди був в усьому уважним, люблячим, турботливим чоловіком, через що мені заздрили всі подруги, адже така людина, дійсно, рідкість в наш час. Та я й сама дуже пишалася своїм чоловіком.

До зустрічі з Михайлом я ні від кого не залежала і була дуже волелюбною людиною, сама звикла приймати усі рішення, ні з ким не радилася, ні під кого не підстроювалася: будувала впевнено хорошу кар’єру, займалася улюбленим спортом і мала багато хороших друзів, з якими проводила багато часу. Саме такою він мене покохав тоді, саме такою я сподобалася йому і ми одружилися.

Я думала, що мені дуже пощастило з чоловіком, і вважала його ідеальною людиною, з якою можна йти під вінець і бути впевненій в щасливому майбутньому.

Але все склалося в нашій сім’ї зовсім не так, як я мріяла свого часу, коли Михайло став моїм чоловіком – то почалися якісь одні претензії до мене, непорозуміння і суцільне невдоволення Михайла.

Чоловік постійно говорив про те, щоб я змінила своє життя, адже тепер у мене сім’я і я маю більше часу приділяти своїм рідним людям, як кожна заміжня жінка. Завжди пояснював, що заміжня жінка повинна виконувати роль берегині свого дому, і більшу частину вільного часу проводити з чоловіком. Таке враження, що тепер у мене вільного часу немає, адже я маю тільки своїй сім’ї себе присвячувати.

Михайлові ніколи не подобалося, коли я зустрічалася зі своїми подругами, а особливо з друзями чоловіками. Я намагалася йому пояснити, що я завжди жила так в такому ритмі, і що нічого недоброго в цьому немає, адже він сам живе, як раніше і нічого не міняє в своєму житті. Але я щиро кохала свого чоловіка, тому вирішила змінити своє життя так, як він того хотів: я стала тихою, домашньою жінкою, яка і кроку не може ступити без поради свого чоловіка.

Михайло надто часто говорив мені про те, що хоче стати батьком. Постійно запевняв мене і себе, що я буду хорошою матір’ю, і що без дитини наша сім’я не буде такою щасливою. Довго умовляв, обіцяв що буде в усьому допомагати мені та підтримувати у будь-яку хвилину, говорив що знайде мені на допомогу няню. Я ще хотіла декілька років пожити просто для себе, але чоловік дуже хотів, щоб ми стали батьками.

Поки я чекала дитину і готувалася стати мамою у нас в сім’ї все було добре. Під час народження малюка, чоловік теж був поруч зі мною – тримав мене за руку і намагався підтримувати щохвилини, він сяяв від щастя і був впевнений в тому, що тепер у нас буде справжня щаслива сім’я.

Коли у нас народився синочок – Михайло виглядав дуже щасливим і дякував мені за те, що подарувала йому таке щастя, адже він все життя мріяв про сина. Зробив мені пам’ятний подарунок, Михайло купив мені дорогий набір прикрас, і після того, як переконався, що зі мною і дитиною все добре – поїхав святкувати зі своїми друзями.

Я думала, що у нас все добре, і навіть гадки не мала що щось пішло не так, адже мрія Михайла, здавалося збулася в усьому. Після мого повернення з синочком додому, ставлення чоловіка до мене дуже змінилося. Михайло став якимось холодним до мене, мало спілкувався зі мною і зовсім не приділяв уваги, як раніше.

В якийсь момент мені навіть стало здаватися, що чоловік просто ображається на те, що я багато часу проводжу з дитиною: він часто говорив мені, що я всю свою увагу приділяю лише синові, і що він мене тепер цікавить тепер лише як банкомат.

А вже через кілька днів після того, як ми з Михайлом стали батьками, чоловік висловив мені все своє невдоволення, зібрав свої речі і просто пішов, залишивши дім і мене з синочком.

Я, звісно, розумію, що син у нас неспокійний хлопчик – це непроста перевірка для будь-яких відносин та шлюбу, але не розумію, як можна було залишити ось просто так свою дружину одну відразу ж після народження дитини, з немовлям на руках, тим більше він сам дуже хотів стати батьком.

Живемо окремо з Михайлом ми вже днів 12, і він навіть не телефонує, не запитує про сина. Я дуже не хочу залишитися сама, але й не хочу телефонувати першою і просити михайла, щоб повернувся додому. Я навіть не знаю, який вибір він зробить і чи варто жити вже з ним, коли він ось так легко залишив сім’ю.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page