fbpx
Життєві історії
Після того, як не стало мого сина, я залишилася без квартири, тому була змушена переїхати до невістки. Але одного разу Віра прийшла і сказала, щоб я збиралася. Я чекала цього моменту і була до цього готова. Я була впевнена, що невістка хоче мене відвезти в будинок для людей похилого віку, та вона мене здивувала

Декілька років я втратила найцінніше у своєму житті – свого сина. Він важко захворів. Ми намагалися його врятувати, але, на жаль, не вийшло.

Я навіть продала квартиру, щоб лікувати сина, та це не допомогло.

Коли сина не стало сина, я опинилася на вулиці, і тому була змушена переїхати до невістки.

Мені було не лише боляче, а й страшно. Я залишилася на старість років без даху над головою.

Ще й з невісткою у мене були далеко не добрі стосунки. Віра ніколи мене не любила, та й і я її теж, якщо чесно.

Але біда нас дуже зблизила, часу на з’ясування дрібних непорозумінь у нас просто не було.

Я дуже здивувалася, коли невістка з онукою запропонували мені жити у них.

Я погодилася, бо іншого виходу у мене не було, але сиділа тихо в маленькій кімнатці, яку мені виділили.

Одного ранку невістка підійшла до мене і сказала:

– Збирайтеся. Я хочу вас відвезти в одне місце, де вам буде добре.

Я чекала цього моменту і була до цього готова.

Я була впевнена, що невістка хоче мене відвезти в будинок для людей похилого віку.

Я швидко зібралася, адже в мене особливо й речей не було. Намагалася при невістці не плакати, але сльози по-зрадницьки самі котилися з очей.

Ми їхали мовчки. Я дивилася у вікно і ледве стримувалася, щоб не розридатися.

– Ми на місці! – сказала невістка.

Я дуже здивувалася. Це було неймовірно красиве місце. Природа, річка, свіже повітря!

Виявляється, синова дружина вирішила мені зробити такий подарунок на день народження!

– Сергій розповідав, що ви завжди мріяли жити у заміському будинку. Вважайте, що це подарунок від нас. Я свою квартиру продала, щоб здійснити вашу мрію. Ви не проти, якщо ми разом житимемо?, — сказала невістка.

Я дивилася на Віру і не вірила своїм вухам. Мені здавалося, що це якийсь сон.

Я справді завжди мріяла про будиночок біля річки. Тільки мій син про це знав.

Я обійняла невістку і вибачилася перед нею за те, що колись була неправа.

– Я завжди дбатиму про вас. Замість Сергія, – усміхнулася невістка.

Так і почалося наше нове життя. Тепер у мене є донька, і я дуже щаслива.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page