Моя рідна сестра чимало років доглядала за нашою мамою й татом і лише їй дісталася їх хата.
Я жила всі ці роки в свекрухи, батьків свого чоловіка, мені там було важко, правду кажучи, але мова зараз зовсім не про те.
Сестра моя Валентина працювала в поліклініці санітаркою, з її робочим графіком у неї було багато вихідних, багато вільного часу. А я тоді була на заробітках в столиці, працювала продавщицею на ринку, адже в селі мені було важко роботу знайти.
Я завжди, коли поверталася з Києва додому, давала Валентині трохи грошей, адже знала, що чоловік п’є, їй важко з ним, я її шкодувала і хотіла допомогти, чим могла.
А коли мамі було недобре і сестра в стаціонарі з нею сиділа місяць, я дала чимало грошей, щоб оплатити і ліки і харчування, адже розуміла, що не можу все кинути і відразу поїхати до мами. Тому я вчинила по-совісті, не могла бути з мамою в цей час, тому допомогла грошима на лікування.
А коли я повернулася в село і купила своїй доньці квартиру в місті, то більше в столицю працювати не їздила, тому могла часто провідувати маму й тата, звісно, ніколи не приходила з порожніми руками і на городі все їм допомагала. Загалом, хоч жила в свекрухи, але завжди намагалася щось їм принести, щось смачненьке зготувати.
Коли не стало наших тата й мами, Валентина моя прийшла до мене і попросила, щоб я з нею пішла в сільраду і написала відмову від хати.
Я не вважала це цілком справедливим, адже я теж їх рідна дитина, моє життя непросте, але я бачила, що сестра зі своїм чоловіком настроєні рішуче і з хати мені нічого не перепаде, тому не хотіла псувати родинні стосунки, адже прийшлося б мені просто відразу йти до суду.
Згодом я пішла і написала відмову, хоча мій чоловік ще довго зі мною після того не розмовляв.
Єдине, що я у сестри просила, щоб віддала мені земельний пай батьків, він був оформлений на маму.
Валентина відразу рішуче відмовила мені у цьому, сказала, хто доглядав батьків – того й майно.
Так, сестра жила з батьками, але й я ніколи від них не відверталася, допомагала чим могла. Я теж їх дитина, хіба мені не щось залишитися від моїх батьків?
Валентина за характером рішуча і вперта, їй вдалося мене переконати, що все належить по праву. Я людина спокійна, не люблю суперечок в родині, тому й тут поступилася їй.
Хата батьків залишилася сестрі, земельний пай вона здала в оренду, щороку за нього отримує чималі гроші. Вона мовчить, а її чоловік хвалився сусідам, що минулого року за пай нашої матері вони отримали 17 тисяч гривень за рік.
А останньої поминальної суботи я вирішила провідати своїх батьків. Купила цукерок, печива і пішла до їх горбиків. Там я зустріла знайому, вона й мені розповіла, що моя сестра усім людям зараз скаржиться, що вона одна поставила пам’ятники для батьків, а я не дала їй ні копійки.
Мені після цього так прикро на душі. Можливо, й потрібно було щось дати сестрі, але ж вона забрала все і за той пай за рік ті пам’ятники могла зробити. Мені від тата з мамою нічого не залишилося і всю пенсію вони теж постійно віддавали її. Що я ще винна своїй сестрі?
Фото ілюстративне.