Нещодавно я повернулася з Італії, де була на заробітках 6 років. Я навіть не знаю, чому поїхала, бо якоїсь особливої потреби не було.
Ми з чоловіком прожили 20 років, наш єдиний син поїхав вчитися у столицю, жили ми у власному будинку, обоє працювали, і нам на все вистачало.
Мені тоді було 48 років, я вирішила, що хочу щось змінити. Живемо ми в невеликому селищі, де всі всіх знають, і багато жінок давним-давно поїхали на заробітки, вибирали Італію, Іспанію або Грецію.
Непогано заробили за цей час, їхні будинки і подвір’я красномовно про це говорять.
Саме це мене і зачепило – в якийсь момент мені здалося, що і будинок у нас не такий великий, як у сусідки, і огорожу вже давно пора змінити, і дах перекрити.
Мій чоловік працював водієм рейсового автобуса, а я в нашій сільській амбулаторії медсестрою.
У Павла мого золоті руки, він підпрацьовував в автомайстерні, приносив непогані гроші. Але мені цього було замало.
Коли я вперше заговорила про те, що хочу їхати на заробітки, Павло дуже здивувався і навіть засмутився, мовляв, чого мені ще не вистачає.
Я прямо відповіла – хочу нову огорожу, нову браму, бруківку на подвір’я.
Я була настільки наполегливою, що зрештою чоловік погодився і я поїхала в Італію, допомогла з переїздом подруга, яка вже вісім років там працює.
За 6 років, які я була на заробітках, я мала кілька робіт, доглядала літніх італійців.
Відразу скажу, що було непросто, але я змогла заробити на все, про що мріяла.
Чоловік просив мене повернутися, коли вдома вже стояла нова огорожа, брама, бруківка. Але я вирішила ще заробити на капітальний ремонт будинку, тому ще залишилася.
Останні два роки я доглядала 90-річного італійця Авреліо. Нещодавно його не стало, саме тому я і повернулася додому.
Але зараз я не про це, спілкування з ним дуже змінило мій світогляд.
Працювала я в нього два роки. Коли я вперше прийшла до нього в квартиру, то побачила всюди жіночі речі.
Я запитала, де його дружина, а він відповів, що її не стало ще 8 років тому.
Я була дуже здивована – людини не стало ще 8 років тому, а всі її речі стоять на тих же місцях, таке враження, що вона і досі тут.
Авреліо сидів у своєму кріслі навпроти фотографії, де вони з Робертою були щасливі.
Скільки радості було в такі моменти в його очах. А потім він розповідав мені, який же він щасливий, що в його житті була ця прекрасна жінка.
І знаєте, коли його не стало, звичайно, я сумувала, бо він був дуже хорошою людиною. Але водночас і раділа – тепер вони з Робертою будуть разом.
Не знаю, але мені чомусь дуже захотілося додому, до свого чоловіка. Захотілося жити щасливим життям поруч з дорогою мені людиною, поки є можливість, бо життя таке коротке.
Я повернулася і з великим здивуванням зауважила, що мої речі теж стоять на тому ж місці, на якому я їх залишила.
Мій чоловік ніколи мене не картає за те, що я залишила його і поїхала, навпаки, вдячний, що я трохи заробила.
Але каже, що більше нікуди мене не відпустить, але я вже і сама не хочу нікуди їхати.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Коли батьків моєї подруги Марини не стало, сестра швиденько їх квартиру оформила на себе. Відтоді Марині дуже важко жилося, чоловік щодня докоряв їй за це. А якось він занедужав і Марина набрала сестру
- Мій чоловік вислав з Америки велику суму грошей і сказав порівну поділити між дітьми. Та я вирішила, що доньці потрібніше, тому сину дала лише невелику частину. Через кілька років чоловік повернувся додому і тепер я не знаю, що я маю йому сказати
- Якось ввечері свекруха прийшла до нас з чоловіком і сказала, що в них зі свекром є чимала сума грошей, вони багато років відкладали її. Я ніколи не очікувала, що вона про таке зізнається, але те, що вона сказала далі, ще більше спантеличило мене
- Моя мама рік тому вийшла на пенсію, і відтоді їй не вистачає грошей. Щосуботи мама приходить до нас в гості, і потім ми разом йдемо в торговий центр купувати все необхідне. Такий похід в супермаркет щотижня мені обходиться мінімум півтори тисячі гривень, виходить, що в місяць я на свою маму витрачаю щонайменше 6 тисяч, і мій чоловік проти цього
- Два роки тому моя рідна сестра купила земельну ділянку в нашому селі, захотіли вони з чоловіком будуватися. Грошей у них трохи було спочатку, тому скоро фундамент звели і стіни почали гнати. Згодом Оксана стала бігати до мене щодня, її чоловік постійно щось просив у мого Миколи. Не було й дня, щоб вони не з’являлися на нашому подвір’ї, або не телефонували нам. Я тоді ще не знала, чим все це закінчиться