Я вийшла заміж відразу після школи, в житті нічого особливого, крім сім’ї, не бачила. Зараз я заміжня вісімнадцять років, двоє дітей, за весь час жодного погляду, ні думок про зраду чоловікові не допускала. Для мене найбільшою цінністю в житті був Любомир, мій чоловік, і син, Андрійко.
Я завжди була вірною своєму чоловікові, а от про нього я цього сказати не можу. Він завжди гуляв і про це знали всі наші знайомі і родичі. Багато з них дивувалися, чому я все це терплю.
Сім років тому чоловік полетів у відрядження по роботі, і я випадково побачила квитки – він полетів не один, а з жінкою, яку я підозрювала в зв’язку з ним. Я три дні місця собі не знаходила, мене зрозуміють дружини, які дійсно люблять свого чоловіка і знають про його зради.
Коли чоловік повернувся, я сказала, щоб він йшов. Але він не пішов, а сказав, що між ними нічого немає, коротше, переконував, як міг. Я зробила вигляд, що повірила і прийняла рішення зберегти сім’ю, заради сина, якому був дуже потрібний батько. Але в душі я дуже змінилася, стала ніби кам’яною. Я знала, що чоловік не розлучився з тією жінкою і зв’язок у них триває.
Уже сім років чоловік живе подвійним життям, а у мене за ці роки все охололо і залишилися лише байдужість і порожнеча. Я не буду зараз розповідати про те, як він ставився до мене за всі ці вісімнадцять років, стандартно, говорив: «Я заробляю гроші, на тобі будинок і діти, тому не питай, де я і з ким».
У підсумку я вирішила піти від чоловіка, адже морально я вже жила з чужою мені людиною, але так сталося, що я зустріла свого однокласника, з яким у мене в школі була симпатія. Він був з дружиною, а я сиділа в машині, він допоміг їй відкрити двері в машину, обтрусив їй куртку. Я не могла від них відірвати погляду – це турбота! Ось те, чого я ніколи не бачила в стосунках з чоловіком.
Ми почали зустрічатися з цим чоловіком. Мені потрібні були емоції, слова, що я потрібна, що мене люблять, що про мене дбають. Все те, що мій чоловік давав іншій жінці і ніколи не давав мені.
Зв’язок з Володимиром, моїм однокласником, тривав три місяці, потім про це дізнався чоловік. Його реакція була дуже бурхливою і суперечливою. Були довгі нічні розмови і слова, що він йде до тієї жінки і буде жити з нею.
Я не знаю, що буде далі між нами, але найголовніше в усьому цьому, що коли я на емоційному грунті потрапила в лікарню, мій чоловік нарешті сказав мені: «Тримайся, я тебе люблю!». За 18 років це були вдруге вимовлені ним слова! Він залишився зі мною, але і є та жінка, яка чекає його.
Я не виправдовую себе, ні в якому разі, я винна, але є різні ситуації, і судити всіх під одну гребінку не варто. Я відповім перед Богом за свій гріх, в якому дуже каюся, але ви, чоловіки, дуже часто робите такі вчинки, які нас, жінок штовхають на зраду. Я не знаю, що буде далі, але вірю чоловікові і намагаюся жити далі. Хоча часто подумую і над тим, що може дійсно нам варто розлучитися і спробувати бути щасливими з іншими людьми.
Фото ілюстративне – express-novosti.
