fbpx
Життєві історії
Підслухала, але ненароком! А от не розповісти про те, що я почула – просто не можу. Це було б злочuном! І ось в чому суть

Кажуть, що, коли ви посміхаєтеся, всередині вас гuне хоча б один маленький мікроб. У мені вчора, мабуть, загuнула ціла колонія мікробів, тому що посміхалася я довго і від душі.

Стала свідком дуже милої сценки. Джерело

Стоячи біля торгового центру, побачила «молоду» дівчину років 80-ти в леопардовому платті з яскравим манікюром і величезними кільцями у вухах. Вона бадьорим прокуреним голосом воркувала з кимось по мобільному, манірно тримаючи відстовбурчений пальчик.

– «Марусю, дорога, ну, я не розумію, що ти так морочитися? Тобі ж нічого і робити не треба! Онуки привезуть тебе в машинці на вокзал, вивантажать, донесуть до вагона, завантажать в купе, покладуть на полицю.

Ну, полежиш ти трохи, потрясешся. А там вже ми з дівчатами тебе зустрінемо! Так само вивантажимо, донесемо до таксі, тобі ж нічого робити не треба!

Довезли, донесли, повантажили, вивантажили, все на руках – і ось ти вже з нами!

Марусю, ну, що означає – вік не той? Для чого він не той? Тобі ж нічого і робити не треба – тільки тріщати з нами і тихесенько попивати шампанське, зрідка подаючи знаки, що вимагаєш добавки і що ще жuва!»

Читайте також: Рідні мої, я вас люблю, і онуків дуже люблю, але сидіти з ними не буду

Related Post

facebook