Два роки тому до нас прийшла мама мого чоловіка і дуже просила його допомогти братові. У її молодшого сина були фінансові проблеми, він мав великий борг, який не міг сам сплатити. Мама кинулася до нас з проханням, щоб мій чоловік взяв в банку кредит, а брат якраз влаштувався на роботу і буде його сплачувати. Частину своєї пенсії вона також обіцяла віддавати на виплати, щоб швидше закрити закрити кредит.
Я відразу була проти. Одружена я вже 10 років, тому добре знаючи цих людей, припускала, що з цього всього вийде. Але чоловік вирішив, що допоможе братові, бо більше просто нікому. Він пішов в банк і оформив на себе кредит. Сума немаленька як для нашої сім’ї. Перший місяць платіж закрила свекруха, у неї ще там були якісь заощадження. Брат сказав, що віддавати пізніше, бо ще нічого не заробив.
А на наступний місяць кредит закривав мій чоловік з своєї зарплати, бо ні в брата, ні в мами грошей не виявилося.
У нас з чоловіком дуже гарні стосунки, міцна сім’я. До цього кредиту у нас все було добре. Нещодавно у нас народилися діти, довгоочікувані двійнята. Начебто все добре і радіти треба, але затьмарили наше життя родичі чоловіка.
Нашим дочкам зараз 4 місяці. Я в декреті. Чоловік працює, але грошей на сім’ю не вистачає. Брат, для якого брали кредит, не платить, а його мама вдає, що вона взагалі не при справах. Загалом кредит платимо ми. І його родичі ніяк і нічим у цьому нам не допомагають.
На цьому тлі у нас розладналися стосунки в сім’ї. Я спочатку намагалася зрозуміти та підтримати чоловіка. Але він, відчуваючи свою провину перед нами, замкнувся в собі та віддалився від мене. У нього опустилися руки, і я зрозуміла, що він не борець. Гроші на життя постійно шукаю я, купує продукти нам моя мама пенсіонерка. Ще нам допомагає по можливості моя сестра, у якої свій кредит за квартиру.
Я не знаю що мені робити. З одного боку, я розумію, що фінансові труднощі є тимчасовими, і вони колись пройдуть. З іншого боку, поведінка чоловіка мене дуже розчарувала. І як мені далі спілкуватись із його мамою? Не можу пробачити йому, що не послухав мене. Не можу пробачити його маму та брата. Картаю себе за те, що допустила таку ситуацію. Чи є сенс боротися за сім’ю далі? Чи повернуться наші стосунки у колишнє русло? Як жити далі?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
