В Італії Ольга працює вже довгих тринадцять років. Цього року вона знову поверталася додому у свою щорічну відпустку, але на душі у неї було чомусь дуже неспокійно. Жодного разу вона ще так не хвилювалася, їдучи до дітей, щось в душі їй наче підказувало, що нема добра між ними.
В Італію поїхала, бо так зробило багато жінок з їхнього села. В той час лише ліниві господині залишилися вдома і не виїхали на заробітки в Італію. В селі ніби якась пошесть пішла – жінки лишали все: роботу, чоловіків, дітей, батьків і їхали в Італію за примарним щастям. Одна одній допомагали і виїхати, і роботу знайти. А Ользі втрачати й було нічого – чоловіка вже давно не стало, роботи не було, діти виросли, якраз надумали сини одружуватися.
То й поїхала, не задумуючись. Спочатку заробляла синам на весілля. Потім допомагала, то одному, то другому. Старший, Остап, одружившись, пішов жити до невістки. А молодший, Михайло, привів наречену додому. І гроші, і продукти жінка порівну ділила між синами. І спочатку усі таким станом речей були задоволені. Але одного разу Остап зателефонував мамі в Італію:
– Знаєш, мамо, ми тут з дружиною подумали, не чесно це – ти Михайлу наш будинок залишила, а мені що? Думаю, буде чесно, якщо ти купиш нам квартиру.
Ольга була злегка ошелешена словами сина, хоча добре розуміла, що це не його слова, а слова невістки. Невістка Ользі попалася, що називається “з перцем”. Жінка ще залишила у пам’яті свіжий спогад, як останнього разу була у відпустці і зайшла до сина в гості. Остапа вдома не було. Ольга зайшла на поріг, притягнувши з собою величезну сумку гостинців. Невістка зневажливо глянула і промовила:
– Що ж Ви, мамо, так Остапа завжди обділюєте – у нього двоє дітей, а у Михайла одна дитина. Виходить проста математика – нам ви повинні давати у два рази більше, а не порівну, як Ви це завжди робите.
Настрій у Ольги геть пропав, невістка навіть не запропонувала присісти. Йшла по вулиці, сльози котилися. Прийшла додому, а молодша невістка щось теж була не в настрої, затіяла в той день прибирання, бо ж наближалося Різдво. Весь день щось мила на кухні, і злилась, що свекруха не допомагає. А про те, чи хоче мама їсти, ніхто з невісток Ольгу так і не запитав.
Відпустка закінчилася, Ольга відправилася назад в Італію. І тут дзвінок від сина. Квартира, воно, звичайно добре, бо внуки ростуть. Піднапряглася Ольга і за два роки наскладала грошей на однокімнатну квартиру для старшого сина.
Коли нарешті приїхала додому, зустріла холодний погляд і нерозуміння Михайла і його дружини:
– Остапу квартиру, а нам цю стару хату. Не думали ми, мамо, що Ви можете з нами так несправедливо вчинити, – зустріли її діти непривітними словами практично з порогу.
Виявляється, через цю квартиру брати розсварилися і стали ворогами.
***
Перед Різдвом Ольга їхала додому в чергову відпустку, цього разу вона везла гроші молодшому сину на квартиру. Але чи допоможе це примирити синів, чи стане причиною ще більшого розбрату? Вона ж хотіла, як краще, вона ж жила і працювала заради них…
Спеціально для ukrainians.today. Передрук і розміщення цієї статті на інших сайтах без гіперпосилання на ukrainians.today заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
