До своїх 28 років я вже багато чого встигла. Вивчилася, знайшла роботу, зробила кар’єру. Купила простору квартиру, сама, без всяких кредитів і фінансової допомоги родичів. Житло обставила, машину взяла, почала накопичення робити: на майбутніх дітей.
Вся рідня дуже пишалася мною, але постійно говорили, що мені вже пора заміж. Навіть мама, познайомившись з черговим моїм кавалером, шепотіла на кухні:
– Марино, цього разу, дивлюся, хороший хлопець попався. Ось який діловий і серйозний! Виходь заміж, нам з батьком онуків хочеться побавити, поки ми ще в силі.
Я і сама думала, що з Максимом має щось вийти. У мене були кавалери і до цього, але все не те. Не те, що б перебирала, просто будь-кого мені теж не хотілося бачити біля себе. Ну не цікаві мені хлопці, які в 30 років живуть з мамою і з усіх інтересів тільки посиденьки з друзями на вихідні. Були залицяльники, а як же. Тільки чи мені з ними нецікаво було, чи їм зі мною, а деякі відразу цікавилися, скільки я заробляю.
З Максимом я познайомилася на діловому заході. Він працював в начальником відділу в нашій фірмі. Зачепилися поглядами, потім нас призначили разом працювати над одним з проектів. Проект здали вчасно, а потім почали і зустрічатися. Максим був цікавим співрозмовником, розбирався в мистецтві, красиво залицявся.
Я від його манер тоді була в захваті: стілець у кафе відсуне, щоб я сіла, дверцята в машині відкриє, щоб я вийшла. Інтелігентний, начитаний, цілеспрямований. Наше фінансове становище було приблизно однаковим. У Максима була квартира, машина, його батьки жили далеко, десь в селі. Так що всього він досягнув сам.
Він мені зізнавався, що я зачепила його своєю доглянутістю, тим, як бездоганно лежить волосся, як сидить на мені діловий костюм.
– У тебе відчувається порода, – мрійливо говорив мені Максим, хоча мої батьки були звичайним людьми: мама медпрацівник, тато майстер на заводі.
Я справді старалася виглядати добре. Завжди витрачала досить багато коштів на підтримку іміджу. Маски для волосся робила вдома, але купувати намагалася якісні. Манікюр, педикюр, шугарінг…
Думаю, що жінки мене зрозуміють і здогадаються, скільки все це коштує.
– Так, ви зовсім інші, – сміялася мама,– це ми зберігали порвані колготки, щоб одягати їх під штани, а ви молодці! Нічого на собі економити, правильно, донечко! Якщо є можливість – не відмовляй собі ні в чому!
Відносини з Максимом розвивалися поступово, але цілеспрямовано. Ми подали заяву в РАЦС і вирішили жити разом.
Я поставила умову: живемо у мене. І до роботи ближче, і просторіше, і на своїй території я затишніше себе почуваю. З’їхалися ми. До весілля залишалося трохи більше місяця.
Якось жартома ми почали домовлятися вже про імена для майбутніх дітей і про планування сімейного бюджету. Тут я і озвучила, скільки і чого мені треба, ну і приблизно ціну цього всього. При цьому, дохід у нас з Максимом був приблизно однаковим.
Своїми цифрами я ошелешила майбутнього нареченого, потім він пішов у ванну кімнату, щоб розглянути, що за флакончики стільки коштують, потім поліз в інтернет, дізнатися вартість манікюру і педикюру. В підсумку, він зробив висновок, що це примха і можна обійтися дешевше.
– Як, – кажу, – дитячим милом митися і дитячим кремом мазати? І на що я буду схожа?
– Навіщо платити за крем скільки грошей? Я не розумію! А нігті можна підпиляти і вдома. І навіщо масаж, якщо ти ще молода і у тебе немає проблем із здоров’ям? А в інтернеті повно рецептів, як недорого і якісно з доступних засобів зробити відмінні засоби по догляду за тілом.
– Ну я витрачаю свої гроші на це, я ж заробляю достатньо, – спробувала заперечити я.
– А коли ти народиш і вийдеш в декрет, то гроші на твої примхи буду вже витрачати я! – заявив наречений, – а я не маю наміру викидати їх на вітер! Це марнотратство і я не дозволю, щоб у моїй родині воно було.
Я зрозуміла, що з цією людиною нам не по дорозі. Я зібрала речі Максима і побажала йому успіху. Це ж треба, він на мене ще й копійки не витратив, а вже обурений майбутніми витратами його грошей.
Фото ілюстративне – pomada.
